Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця

Ніккі не могла уявити навіщо, але на своєму стегні він носив меч, вкладений у вишукано-витончені піхви. Чарівникам навряд чи потрібно було користуватися мечем.

Будучи єдиним пророком, про якого знали в палаці впродовж останніх століть, його характер завжди залишався незбагненним.

Багато хто з Сестер у Палаці вважали що Натан був божевільним. Багато боялися його.

Натан за все своє життя не вчинив якої-небудь значної кількості відомих усім вчинків, щоб його можна було настільки побоюватися, але своєю розбурханою багатою уявою вони самі вселили собі той страх, який так чи інакше міг легко підтвердитися навіть від його зовнішнього вигляду.

Ніккі не знала, чи залишилися ті значні числом Сестри при своїй думці, але вона точно знала, що багато з них дуже хвилювалися через те, що він більше не замкнений за потужними щитами.

Хоча й були ті деякі, що знаходили його досить безпечним, нехай навіть і трохи дивним, все ж більшість Сестер вважали, що він найнебезпечніший з нині живих людей. У Ніккі, в свою чергу, сформувалося зовсім інше уявлення про нього. На додаток до всього, він тепер був лордом Ралом, тимчасово заміщаючи Річарда.

— А де Верна? — Запитала Ніккі. — Мені потрібно буде і з нею переговорити.

Ставши поряд з Натаном, Енн хитнула головою назад в порожній передпокій.

— Вона і Еді зараз там на зустрічі з генералом Трімаком обговорюють проблеми безпеки. Оскільки новина про вас прийшла пізніше, я просила Бердіну дати їм обом зрозуміти, що ти і Кара тільки що прибули з Замку, і що ми всі незабаром зустрінемося з ними в таємній обідній кімнаті.

Ніккі кивнула.

— Звучить цілком розумно.

— Ну, а поки що, — вклинився Натан, — Чого нового там?

Ніккі ще досі була дезорієнтована від подорожі в Сильфіді. Подорожувати в ній була досить збиваюча з пантелику подія, протягом якої час, здавалося, втрачав будь-який сенс. Додатково до всього, перебування в Народному Палаці тільки додавало їй дискомфорту.

Весь Палац був підвладний дії заклинання, яке посилювало силу лорда Рала. І поряд з цим, це заклинання зменшувало здатність до чарівництва для будь-якої іншої людини, наділеної Даром. Ніккі ніяк не вдавалося пристосуватися до подібного відчуття. Це змушувало її відчувати себе неспокійно і незручно.

До того ж, перебування в Сильфіді нагадало їй про Річарда. Вона припустила, що всі події, що відбуваються навколо, змушують її думати про Річарда. Здавалося, що через переживання про нього її нерви були завжди на межі.

Щоб зосередитися на цьому питанні, Ніккі довелося витратити якусь хвилину, і з усіх сил спробувати відсунути думки про Річарда в сторонку.

Виглядало досить неймовірно, що ця людина, а не Річард, тепер була лордом ралом. Енн, колишня аббатиса і його колишня тюремниця, стояла поруч з ним, теж очікуючи почути відповідь на його питання.