Україна у революційну добу. Рік 1919

'Третій з'їзд Комуністичної партії (більшовиків) України… — С. 202. твердих цін на всі інші продукти [і] фабрикати першої необхідності і націоналізація торгівлі»[562]. Тобто, для розв'язання продовольчої проблеми пропонувалося, впроваджувати методи «воєнного комунізму». З'їзд схвалив перші кроки наркомпрода республіки і зобов'язав його на основі «воєнно-комуністичних» принципів докласти максимум зусиль для якнайшвидшої заготівлі хліба й інших продуктів. Особливий наголос робився на тому, що при розподілі продовольства необхідно виділяти «…якомога більшу частину для відправлення у першу чергу голодуючим братам Радянської Росії».

У резолюції «Сучасний момент і завдання партії» давався принциповий аналіз внутрішнього і міжнародного становища України і чітко визначилися першочергові завдання радянської влади і КП(б)У «Основною тактичною лінією Комуністичної партії України, — відзначив з'їзд, — є лінія встановлення єдності фронту УРСР з усіма радянськими республіками взагалі і РРФСР, особливо проти світової імперіалістичної контрреволюції. Відстоювання рішуче здійснюваної диктатури пролетаріату проти диктатури буржуазії, керованої нині фінансовим капіталом країн Згоди, є найголовнішим завданням моменту»2. У галузі господарської політики висувалася мета експропріювати капіталістів і поміщиків, передати всі засоби виробництва державі, встановити жорсткий контроль над виробництвом і забезпечити міцну трудову дисципліну. У військовій галузі першочергова увага надавалася таким питанням, як розгром інтервентів Антанти, білогвардійців і сил Директорії, зміцнення союзу з іншими радянськими республіками, посилення роботи зі створення частин Червоної армії, надання допомоги трудящим західноукраїнських земель. З метою зміцнення Радянської влади на селі планувалася ізоляція й економічний розгром куркульства шляхом посиленого соціалістичного будівництва, жорсткого проведення антикуркульської продовольчої політики, організації комітетів бідноти.

Здійснення цих завдань пов'язувалося з подальшим ідейним і організаційним зміцненням КП(б)У. Як наголошувалося у резолюції, «завдання зміцнення і розширення нашої партії набуває особливо важливе значення»[563]. Першочергового значення надавалося, зокрема, утворенню парторганізацій в усіх робітничих організаціях. Передбачалося також значно підсилити партійну роботу на селі і серед червоноармійців.

III з'їзд КП(б)У обрав Центральний Комітет у складі 15 членів і 6 кандидатів, а також ревізійну комісію у складі 3 членів.

6 березня 1919 р. перший організаційний Пленум ЦК КП(б)У, обраний III з'їздом, обговорив питання про структуру Центрального Комітету КП(б)У. На пропозицію В. Затонського у складі ЦК було вирішено створити Політичне й Організаційне бюро. На Політичне бюро (Політбюро) ЦК КП(б)У покладалося вирішення невідкладних завдань політичного характеру, замінюючи в окремих випадках Пленум ЦК. Організаційне бюро (Оргбюро) ЦК КП(б)У мало здійснювати поточну роботу і направляти організаційну діяльність партії.

Пленум обрав Політбюро у складі 5 членів, Оргбюро — 3 членів. У перший склад Політбюро ЦК КП(б)У обрані: Г. Пятаков (секретар ЦК КП(б)У), А. Бубнов (голова Київської ради робітничих і селянських депутатів), Е. Квірінг (голова ВРНГ УРСР), В. Мещеряков (нарком землеробства УРСР), X. Раковський (Голова Раднаркому УРСР). До складу Оргбюро ЦК КП(б)У увійшли: Г. Пятаков, П. Ровнер, Т. Харечко. Пленум обрав секретарем ЦК КП(б)У Г. Пятакова.

Рішення партійного з'їзду були закріплені й розвинуті в документах, схвалених ІІІ Всеукраїнським з'їздом рад (6-10 березня 1919 р.). На з'їзд рад прибуло 1787 делегатів, у тому числі 1435 комуністів, 150 боротьбистів, 100 лівих есерів, 19 представників комуністичного Бунда, 70 безпартійних[564]. У роботі з'їзду брав участь Я. Свердлов. Від імені ЦК РКП(б) та ЦВК РСФРР він вітав делегатів з'їзду, особливо підкресливши міцні зв'язки Радянської Росії з Радянською Україною.

До порядку денного, крім виборів ВУЦВК, було внесено 5 питань: доповідь уряду й питання — воєнне, продовольче, земельне й про радянську Конституцію[565]. Хоча комуністи разом зі співчуваючими складали 82,7 % голосів[566], з усіх питань на з'їзді точилися гострі дискусії. При цьому боротьбисти, маючи трохи більше 7 % голосів4 і підтримуючи в основному лінію КП(б)У, у багатьох принципових питаннях, особливо в земельному і продовольчому, відстоювали окремі, осібні позиції. Відтак в кожному з обговорених питань були запропоновані по дві-три резолюції та велику кількість сутнісних поправок.

Однак переважною кількістю голосів було прийнято пропозиції більшовиків. Внутрішня й зовнішня політика Тимчасового робітничо-селянського уряду України отримала повну довіру й всеці- ле схвалення[567].