Старша Едда. Епос
- Автор:
- Язык: украинский
- ISBN: 978-617-7585-27-4
- Переводчик: Віталій Кривоніс
- Жанр: Мифы. Легенды. Эпос
Электронная книга - «Старша Едда. Епос». Краткое содержание книги:
«Старша Едда» (також «Семундова Едда») — пам'ятка давньо-ісландської словесності, взірець класичного епосу, знаковий твір середньовічної європейської літератури. У стародавніх піснях, записаних приблизно вісімсот років тому в Ісландії, містяться основні наші знання зі скандинавської міфології. Величні картини створення і загибелі світу, пригоди Тора, Локі, Одіна, витівки тролів, битва Сіґурда з драконом Фафніром, кривава драма при дворі повелителя гунів Атлі — образи героїв і сюжети, що надихали й досі надихають письменників, композиторів, художників, режисерів, ба навіть розробників комп'ютерних ігор. Для кращого розуміння твору текст супроводжується примітками і коментарями, а також ілюстраціями Вільяма Коллінгвуда з англомовного видання «Старшої Едди» 1908 року.
Уперше перекладене українською, це видання стане у пригоді філологам, історикам, культурологам і всім, хто цікавиться середньовічною літературою.
Уперше перекладене українською, це видання стане у пригоді філологам, історикам, культурологам і всім, хто цікавиться середньовічною літературою.
Перейти на страницу:
72
Син — це чудово,
хай навіть спізнився
побачити батька;
пам'ятний камінь[59]
край шляху не стане,
як син не воздвигне.
73
Двоє з одним ворогують,
язик голову згубить;
під кожним плащем
рука, разити готова.
74
Ніч весело стріне,
хто має добрі припаси[60],
реї короткі на судні;
тривожна осіння пітьма;
зміниться вітер
не раз у п'ять днів,
частіше — за місяць.
75
Статок великий
часто з людини
дурника робить;
один є заможним,
інший — бідняк,
і в тому не винен.
76
Гине худоба,
родичі гинуть,
і смертний ти сам,
та смерти не відає
слава гучна
гідних учинків.
77
Гине худоба,
родичі гинуть,
і смертний ти сам,
та знаю одне,
що смерти не звідає:
присуд живих про мерця[61].
78
Повно добра
я зрів у Фіт'юнга[62] роду,
та стали вони жебраками;
так і багатство
жартує з тобою,
друг цей непевний.
79
Муж маломудрий,
раптом діставши
статок чи жінки кохання,
стане пихатим,
але не розумним,
зайде далеко в нахабстві.
80
Ось що скажу,
як про руни спитаєш,
відомі богам, —
їх дужі[63] створили,
а викарбував їх чаклун[64];
краще тому, хто мовчить.
81
День під вечір шануй,
жінку — на вогнищі[65],
меч — після бою,
діву, як стала твоєю,
лід, як тримає,
пиво, як випив.
82
Дрова на вітрі рубай,
у моря погоди чекай,
дівчину зваблюй в пітьмі, —
день усе бачить;
човен хай морем біжить,
а щит — захищає,
меч хай рубає,
а діва — цілує.
83
Пиво край вогнища пий,
ковзай по кризі,
шкляву кобилу купи,
а меч, як іржавий[66],
вдома коня нагодуй,
хорта ж — у сусіда[67].
Перейти на страницу: