Спостерігаючи за англійцями
- Автор: Фокс Кейт
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-562-9
- Переводчик: Марта Госовська
- Жанр: Другие документальные фильмы
Электронная книга - «Спостерігаючи за англійцями». Краткое содержание книги:
Відома дослідниця Кейт Фокс створила дивовижно точний і напрочуд дотепний портрет англійського суспільства. Вона дослідила англійський національний характер під антропологічним мікроскопом і показала читачам дивну та чарівну культуру, що керується цілими кодексами негласних норм та поведінкових кодів. Правила розмов про погоду чи секс, споживання їжі чи флірт, чим відрізняється «іронічний садовий гном» від звичайного, закони облаштування оселі, видимі та невидимі класові індикатори, особливості славнозвісного англійського гумору — усе це та багато іншого про звички англійців, їхні примхи, виверти та дивацтва у ґрунтовній та веселій книжці Кейт Фокс.
Правила можуть різнитися, але вони завжди є. Заборонити можна різну їжу, але в кожному суспільстві точно будуть табу на споживання певних продуктів. У нас є правила на усі випадки життя. Кожну універсалію із вище наведених переліків, якщо вона ще не супроводжується прямими чи опосередкованими засадами, можна доповнити словами на зразок «правила, що стосуються…»: правила, що стосуються дарування подарунків, правила стосовно зачісок, правила, що стосуються танців, привітань, гостинності, жартів чи відлучення немовляти від грудей та ін. Відтак мій інтерес до правил — зовсім не химерна забаганка, а усвідомлення того, наскільки вагома роль у психіці людини відведена як самим правилам, так і їх вигадуванню. Якщо вдуматися, то відмінності у правилах і є тими кресами, що відмежовують одну культуру від іншої. За кордоном, виїхавши на відпочинок, чи у справах, перше, що кидається нам у вічі, — тут, у цій культурі, «все роблять по-іншому»: тут інші, відмінні від наших, правила, що стосуються їжі, вбрання, привітань, гігієни, торгівлі, гостинності, жартів та, скажімо, статусних маркерів.
Глобалізація та трайбалізація
І тут ми опиняємося віч-на-віч з проблемою глобалізації. Коли я працювала над цією книжкою, представники «балакучих» класів часто запитували, чому я, власне, пишу про англійськість чи специфіку будь-яких інших національностей, адже через неминучу експансію американського культурного імперіалізму такі дослідження небавом стануть виключно історичними. Мені казали, що світ перевернувся догори дриґом, що ми живемо у гомогенізованому МакСвіті, де килим культур — колись різноманітних та відмінних — зачовгують всепоглинаючі у своєму консюмеризмі мультинаціональні капіталістичні гіганти на зразок компаній «Найк», «Кока-кола», «МакДональдз» та «Дісней».
А чи справді все так? Я, як досить-таки типове, що виросло на газеті «Ґардіан», лівацьке дитя генерації анти-Тетчер, не маю ані найменшого співчуття до гігантів імперіалізму, одначе, як професійна спостерігачка за соціокультурними трендами, мушу наголосити, що вплив цих гігантів дуже переоцінюють або ж радше хибно тлумачать. Головний наслідок глобалізації, як на мене, це — зростання націоналізму та трайбалізму, повсюдна боротьба за незалежність, тяжіння до розмежувань та самоідентифікації, прагнення, з новою силою, до етнічної та культурної ідентифікації націй по всьому світу, включно з так званим Об’єднаним Королівством.
Окей, можливо, і не наслідок, адже кожен науковець знає, що кореляція — це не причинно-наслідковий зв’язок. Та все ж розквіт націоналістичних рухів паралельно з розквітом глобалізаційних процесів не можна вважати просто разючим збігом. Якщо в усьому світі люди хочуть носити кросівки «Найк» та пити «Кока-колу», це зовсім не означає, що вони менше переймаються культурною ідентичністю, навпаки, багато хто готовий полягти за свою націю, релігію, територію чи будь-який інший аспект «племінної» ідентичності, поставлений на кін.
Економічний вплив американських корпорацій-гігантів справді колосальний, навіть загрозливий у своїй колосальності, однак, культурний — зовсім не такий значний, як би хотілося думати їм чи їхнім опонентам. Беручи до уваги глибоко вкорінені племінні інстинкти та тенденцію до фрагментування націй на все менші культурні юніти, безглуздо говорити про утворення велетенської шестимільярдної монокультури. Глобалізаційні процеси, без сумніву, змінюють культури, які вони заторкують, але ж ці культури ніколи й не були статичними, а зміни не обов’язково дорівнюють скасуванню традиційних цінностей. Насправді, такі нові глобальні медіа, як інтернет, наприклад, стали ефективним засобом для популяризації традиційних культур, а заразом і всесвітньої субкультури антиглобалістських активістів.
У Британії, незважаючи на очевидний вплив американської культури, помітне зростання трайбалізації і свідчень втрати культурного різноманіття поменшало. Щось не схоже, щоб шотландські чи валлійські націоналісти, випивши солодкої водички, наївшись нездорової їжі та подивившись американські фільми, втратили свій революційний запал. Врешті-решт етнічні меншини в Британії понад усе намагаються зберегти свою культурну ідентичність та й самі англійці не на жарт перейнялися «кризою ідентичності». В Англії повсюдно говорять про відокремлення регіонів (найбільше галасують корнвельці, та подейкують, поки напівжартома, що небавом йоркширці теж захочуть відокремитися), багатьом не подобається бути частиною об’єднаної Європи, не кажучи вже про глобальну монокультуру.