Відлуння любові: чоловіки
- Автор: Коллектив авторов
- Язык: украинский
- Год: Мультимедійне видавництво Стрельбицького
- Жанр: Короткие романтические романы
Электронная книга - «Відлуння любові: чоловіки». Краткое содержание книги:
Крім того, ця книжка бере участь в благочинній акції: за її допомоги ми збираємо гроші для наших солдат, які зараз виборюють українську незалежність на сході України в зоні АТО.
Все їхнє життя — простенька комп’ютерна іграшка. І складається вона з суцільних рефлексів і завчених рухів, що забезпечують вдоволення основного: сон, їжу і тотальне знищення часу. Цікаво, чи хто-небудь з них стане справжнім? Хоча, як можна стати справжнім в оточенні штучного.
В ніс б’є сперте повітря закритого тривалий час приміщення — це мій дім, цитадель самотності, дідько його нехай забере! Юрко, спасибі йому, урізноманітнив моє скромне житіє. Влаштував тут казна що. Час припиняти ці богемські вакханалії.
Спересердя кулаками підпушую й без того пухку подушку. Слід би випрати наволочку. Дратує прокурене повітря, вічний безлад, хронічна невизначеність у житті. До чорта бісового! В село! Вчителем географії. Заведу собі пасіку, тендітно-недоторканими ранками буду купатись в річці, сповитою сизими туманами. А вечорами подовгу сидітиму на порозі, аж доки не замерехтять на небі перші зорі, поруч — вірний пес слухатиме мої роздуми про життя…
Десь в купі скинутого одягу пищить мобілка. Куди я поклав джинси, в кишені яких повинна бути ця голосиста труба?! Нарешті знайшов. Який це дурень серед ночі відправив sms: «Скажи, чому зараз іде дощ?». Знущаються з генія? Ні, стривай, це ж архітекторша. Як на те зло на рахунку лишились копійки. Пару послань ще відішлю.
«Дощ іде том, у що сумно», — набираю текст відповіді.
«Все так просто?», — без зволікань надходить ще одне повідомлення.
«Простіше не буває. На рахунку закінчуються гроші. Sorry…»
Одразу ж зателефонувала.
— Доброї ночі. Не заважаю?
— Не переймайтесь. Радий чути. А де ж Юрко?
— Вже повинен бути вдома. Не хвилюйся, з ним все нормально. Схоже він не з таких, кого можна легко образити.
Аркадія ж не знає, що ми мешкаємо під однією стріхою. Та я й не став їй говорити про ці дрібнички. Це б похитнуло наш імідж.
— Чому не спиш? — запитую в неї про казна-що, аби не мовчки.
— Слухаю дощ.
— І про що ж він говорить?
— Про мрії, які не здійснились.
— Якщо дощ такий розумний дощ, то нехай підкаже, як мрії перетворити в реальність.
— Це ти говориш як синоптик — архітектору?
— Як «брат по нещастю».
— Приємно ось так серед ночі зустріти родичів.
— Всі люди — брати.
— «Всі люди — вороги», — сказав колись Олдінгтон.
— Які знання текстів світової літератури! — відверто дивуюся.
— Я б охарактеризувала їх, як випадкові.
— Хороші в твоєму житті були випадки.
— Були та мало, тому так і не дізналась — Олдінгтон — це письменник чи якийсь громадський діяч.
— Прозаїк, — уточнюю. Гадаю, це вона навмисне так говорить.
— А тобі чому не спиться?
— Не хочеться, — не говорити ж їй, що я не вкладаюсь спати, бо чекаю на Юрка, який все рівно розбудить, якщо повернеться сьогодні.
— Але вже ж пізно. Звик пізно лягати?
— Я ні до чого не звик.
— Про що зараз думаєш?
— Про мрії, яким ніколи не здійснитись.
— Невже тобі більше ні про що думати?
— Настав такий час.
— Корисно буде знати, коли ж настає такий час?
— Не раніше, ніж в 33 роки.
— А потім?
— А потім час мріяти минає. Так помирати легше.
— Чи не рано?
— Я взагалі, а не про себе.
— Чуєш, який розлогий грім?
— Звук залежить від типу хмар. Люблю слухати грім. Він, як і дощ, розповідає багато що.
— І що ж він мовив?
— Змінюється напрямок вітру. Хмарність рухається на північ. Висока вірогідність підвищення тиску. І через десять-п’ятнадцять хвилин над містом проясніє небо. Ясна і тиха погода встановиться не більше ніж на дві доби.
— Ніякої поезії.
— Поезія на землі. В небі — закони.
— А чим ти займаєшся, коли живеш поза небесними законами?
— Ховаюсь від людей. Іноді п’ю горілку, частіше — читаю книги, або просто лежу і дивлюся в стелю…
— Вадим.
— Що?
— Ти можеш розповісти, про що зараз шепоче дощ, але не по телефону.
— Доки я доїду, дощ може скінчитись.
— Невже ти ніколи не помиляєшся?
— Не помиляється тільки той, хто нічого не робить.