Хроніки Якуба Вендровича
- Автор: Піліп'юк Анджей
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Жанр: Юмористическая фантастика
Электронная книга - «Хроніки Якуба Вендровича». Краткое содержание книги:
- Відпустив, слава Тобі, Господи! - з полегшенням зітхнув Штірліц, витягуючи ногу з води.
Якуб засвітив ліхтарик. Спочатку направив світло на товариша. Той був блідий, мов стіна. Те, що було у воді, почувалось набагато гірше. Вендрович сперся на перила і вмілим замахом зачепив гаком, а потім витягнув на причал дивне створіння.
- Бігом на берег, подалі від води! - двічі повторювати не було потреби.
Вчитель скинув калоші і щодуху помчав на берег. Якуб кинувся за ним, а за собою волік здобич. І лише тоді, коли були в кущах, метрів за тридцять від води, старі нерозбійники змогли відхекатися і перевести дух. Ввімкнули два ліхтарика і почали розглядати трофей. Те, що вони витягли з води, більше нагадувало єгипетську мумію, лише без бинтів. Створіння час від часу здригалося в конвульсіях.
- Втіка-а-а-ємо-о-о! - закричав Штірліц після побаченого.
- Нє, спокійно. Поки що та тварюка оглушена електричним струмом. І використовуючи цей момент нам треба довести справу до кінця. За задньою стіною складу для моторних лодок, там, біля кафе, я заховав каністру з бензином. Принеси-но, будь ласка, а я нашу здобич тут стерегтиму.
Якуб знову втомився чекати, поки його знайомий повернувся з каністрою вкраденого бензину. Дві крадіжки за життя і до того ж однієї ночі! На той час утопець вже отямився і викручувався, прив'язаний ланцюгом до дерева.
- А він не зірветься? - занепокоївся Штірліц, ставлячи каністру на землю.
- Де там. Я йому всі пальці вже переламав.
Якуб щедро полив монстра бензином. Водяник злісно заскреготів зубами, аж мурашки пробіглися тілом. Відчуваючи неминучу смерть, він намагався дістати до своїх мучителів кістлявими пальцями.
- Маєш вогник? - запитав Якуб.
-Так.
- Ну то «Аста ля віста, бейбі» - зацитував відому фразу Якуб і кинув підпалений кусок газети на тіло монстра.
Жовтогаряче полум'я зайнялося вмить. Пройшло добрих десять хвилин, допоки вогняні язики справилися зі своєю трапезою. Так монстр майже на очах у рятівників і відпочивальників перетворився на купу згарків. Якуб розтоптав чоботом залишки попелу і змішав їх із землею.
-1 як тепер Ваша віра у потойбічні сили? - перепитався, не приховуючи посмішки.
- Рани Господні! Це було неймовірно, але... факт!
- На! - Якуб підсунув вчителю флягу зі спиртом. - Час відпочити. Ідіть до своєї кімнати і проспіться. А я тут тільки кабель відключу і поприбираю. А, і покладіть на місце той пожежний гак.
- А якщо там буде ще один у воді? Може, краще вже на той причал не ходити?
- Хто не ризикує, той не п'є шампан... горілки.
Вчитель швидко зник в темряві. Якуб пішов на причал, зняв гумові чоботи, зв'язав і поклав поряд із собою. Присів і почав розкручувати дроти, які тягнулися від ліхтаря. Власне, задумався, який з дротів плюсовий, а який мінусовий, коли почув за своєю спиною грізний голос.
- Ну що, захотілося рибок електричним струмом половити? А ну, показуємо документи.
Якуб повернувся і побачив двох кремезних міліціонерів. Звинуватили його в зламі на склад з моторними човнами і крадіжку каністри з бензином, пожежної сокири, а також самовільний підпал тим же ж бензином курортної зони і браконьєрство. По-іншому його нічне сидіння на причалі з кабелем пояснити не міг ніхто.
На щастя, лікар Ворковський виявився нормальним чоловіком, і даючи свідчення, списав всі обвинувачення пацієнта на старечий склероз і симптоми лунатизму. До того ж, перевірка відбитків пальців з каністри показала, що вони належать комусь іншому, що вплинуло на пом'якшення вироку і очистило його добре ім'я від частини звинувачень. А про браконьєрство не могло йти мови, оскільки постійні відпочивальники підтвердили, що на цьому місці затоки вже давно ніхто не бачив ніякої риби.
Пройшло п'ять місяців, перш ніж Якуб усвідомив ще одну важливу річ. Той спалений посеред ночі монстр-вбивця не мав на голові жодних слідів від удару сокирою...
Вогонь під бляхою пічки догорав. Ма-рек, син Якуба, обійняв свою дружину.
- Бать? - запитав старого Ведровича.
- Агов?
- Ми хочемо прогулятись перед сном. Така зоряна ніч. Чи ти б зміг покласти внучка спати?
Старий браконьєр почухав потилицю:
- Жодних проблем!
Якуб витягнув з-під лави, на якій сидів, ковальський молот і почав зішкрябувати своїм нігтем ржу.
- Я йому китайський наркоз зроблю, - запропонував.
Син, не задумуючись, вирвав у діда молот і викинув його через розчинене вікно.