Любов дика та прекрасна

— Ти не заслуговуєш її, Патрику! А тепер забирайся, щоб я тебе не бачила, мій шановний графе! Я ненавиджу дурнів, а ти найбільший із них! Ти мені огидний! — Притримуючи спідниці так, щоб не торкатися сина, розгнівана графиня-вдова вийшла з кімнати.

Патрик стояв там, де його залишила мати, думаючи, що він огидний і сам собі.

— Отже, тобі тепер про все відомо, — пролунав голос його брата Адама.

Граф повернувся.

— Я не знав, що ти тут, — сказав він глухо.

— Щойно приїхав. Я скакав за тобою всю дорогу. Еллен прийшла до мене, перш ніж покинути Единбург. Як ти дізнався?

— Я повернувся в Голіруд і побачив королівські руки на оголених грудях моєї дружини. То ти знав? І Еллен теж? Я єдиний при дворі, хто не знав, що король спить із моєю дружиною?

— Ніхто не знав, Патрику, крім Еллен, бо вона служниця Кат, і мене, бо, коли Джеймс уперше висунув Кат свій ультиматум, вона прийшла до мене по допомогу. Я нікому не розповідав, навіть Фіоні.

— Моя дружина прийшла до тебе по допомогу а ти послав її до ліжка короля? Це так ти вирішив допомогти? — І, підскочивши до свого молодшого брата, Патрик Леслі вдарив його просто в щелепу.

Адам відсахнувся і, піднявши руку потер набите підборіддя. Граф наступав на нього.

— Я вб’ю тебе, брате, за це!

Рука молодшого Леслі потяглася до кинджала, і, висмикнувши, він наставив його перед собою.

— Заради Бога, Патрику! Послухай мене одну хвилину! — Граф зупинився. — Джеймс погрожував відібрати наші маєтки й проголосити нас поза законом. У нього були готові сфальшовані звинувачення, бо будь-що він поклав намір здобути Кат і знав, що вона захищатиме свою сім’ю, хоч би чого це коштувало їй самій. Вона була нажахана. Катріона не хотіла лягати під короля, але й не бажала втратити все ваше… усе наше. Жінкам не вільно відмовляти королю, і ти це знаєш! І навіть якби вона відмовила, Джеймі забрав би все. Що б тоді сталося з нами всіма? З мамою та з дітьми? Так! Я сказав, щоб Кат підкорилася! Не було жодної іншої ради. А що б ти зробив на моєму місці?

Руки Патрика опустилися.

— Знаєш, Адаме, що я зробив із нею, коли застав її з Джеймі? Я напився разом із королем, а потім ми її по черзі… Усю ніч, брате! Випили — висмалили! Випили — висмалили! Вона втекла від мене, Адаме. Я б життя віддав за те, щоб знайти її й попросити в неї вибачення!

— Боже-світе! — вигукнув Адам Леслі, до решти вражений почутим. — Який же ти бовдур! Не думаю, що вона коли-небудь пробачить тобі, але знайти її я тобі допоможу. Бачить Бог, ти її не заслуговуєш. Де ти вже шукав?

— У нашому будинку в Единбурзі. Тут. Мати каже, що її немає ані в Ґрейгевені, ані в А-Куїл. У вас її, очевидно, теж немає, бо ти б мені сказав. Може, вона сховалася в Сайтені?

— Я поїду туди, — згодився Адам. — Поясню, що хотів переказати вітання від Фіони її батькам. Якщо там уже щось чули, наша сестра Дженет знає про це й розповість нам.