"Веста" не знає пощади
- Автор: Козакевич Микола
- Год: 1962
- Язык: украинский
- Год: “Молодь”
- Жанр: Другие детективы
Электронная книга - «"Веста" не знає пощади». Краткое содержание книги:
Добре замаскована банда старається вивезти за кордон якнайбільше коштовностей.
Таємничий жорстокий ворог нещадно розправляється з усіма, хто може навести на слід злочинців. Молоді працівники міліції, яким доводиться стикатися з багатьма несподіванками, натрапляють на цей слід, долаючи перешкоди, розплутують його і викривають банду.
Полковник ворухнувся в кріслі і зітхнув:
— Ех психологія, психологія! Палиця з двома кінцями.
Капітан не зрозумів, який зв’язок має це речення з тим, про що він розповідав, але полковник не дав часу на роздуми. Коротко повідомив про своє рішення:
— Справу “Веста”, звичайно, треба довести до кінця. Решкевичу її не дамо. Але й у Міському управлінні вона лишатися не може.
— Як це, товаришу полковник? — забуваючи про дисципліну, перебив його Завірюха.
— Не може, — спокійно повторив полковник, — бо коли залишиться в Міському управлінні, то Решкевич при бажанні заважатиме вам так само, як і досі. А порушити проти нього дисциплінарну справу немає підстав — ваші непрямі докази для цього надто слабкі.
— То що ж буде з “Вестою”? — зажурено спитав капітан.
— Перейде до нас, у відання міністерства. Отже, вийде з-під впливу інспектора Решкевича.
Капітан похилив голову. Добився! Втратив справу, в яку вклав стільки душі й праці. Хтось інший до кінця розплутає таємницю Августа Рема. Хтось інший перший гляне в обличчя невідомого Теофіла. Хтось інший остаточно викриє пана Згожельського, Гомолякса, Галку та інших посібників. Адже його справді цікавила не винагорода, а перемога в цьому небезпечному поєдинку, який розпочався місяць тому і так захопив його.
Полковник, видно, помітив розчарування капітана, бо на холодному і замкнутому обличчі з’явилася легка усмішка.
— Звичайно, ми візьмемо “Весту” не саму, а разом з вами, — додав він, з задоволенням спостерігаючи, як змінюється вираз обличчя капітана Завірюхи. — Перейдете на необмежений час у розпорядження міністерства. І ви, і всі ті, хто вам допомагає в цій справі… Оце, мабуть, і все, капітане. Ви задоволені?
Коли двері зачинилися за капітаном, полковник посидів хвилинку, потім узяв трубку одного з кількох телефонних апаратів, що стояли на столику.
— Майора Риделя. Так, це я. Слухайте, майоре, йдіть до мене! Є тут одне діло, яким треба буде негайно зайнятися. І візьміть з собою особисту справу інспектора Решкевича з Головного управління.
5
— Тепер Решкевич нам не страшний, — мовив Юрек В’юн, коли довідався з розмови капітана і Недєльського про те, що всі троє переходять у розпорядження Міністерства внутрішніх справ.
— Та, мабуть, ні, — усміхаючись погодився Завірюха.
Вони поверталися з міністерства, де докладно ознайомили майора Риделя із справою “Веста”. Це було два дні після розмови Завірюхи з полковником.
Секретарка подала капітанові великий конверт, на якому Недєльський помітив штамп Бюро імпорту точних приладів. Завірюха прочитав супровідний лист і кинув конверт на стіл.
— До біса! Знову щось суперечить нашій версії. Ковальський прислав накладні, де Август Рем розписався, що одержав дві посилки, звільнені від мита, по сто годинників кожна. Навчений минулим досвідом, Ковальський перевірив у відділі кадрів; виявилося, що Рем виїжджав кожного разу з Варшави на один—два дні у службових справах до тих міст, де одержували годинники.
— Отже, в нас уже є три такі накладні, — журився Недєльський. — Про одну можна було думати, що вона фальшива, але три?
— І все-таки Август Рем не винуватий! — вигукнув Завірюха. — Він не може бути винний… А інакше все моє уявлення про цю справу лопне, як мильний пузир. Треба хоч з-під землі дістати того Теофіла. Інакше не заспокоюсь!