"Веста" не знає пощади
- Автор: Козакевич Микола
- Год: 1962
- Язык: украинский
- Год: “Молодь”
- Жанр: Другие детективы
Электронная книга - «"Веста" не знає пощади». Краткое содержание книги:
Добре замаскована банда старається вивезти за кордон якнайбільше коштовностей.
Таємничий жорстокий ворог нещадно розправляється з усіма, хто може навести на слід злочинців. Молоді працівники міліції, яким доводиться стикатися з багатьма несподіванками, натрапляють на цей слід, долаючи перешкоди, розплутують його і викривають банду.
— А чому ви думаєте, що він може прийти вдруге? Жінка оглянулася навколо, наче в тісному боксі міг бути ще хтось, крім них, і таємниче прошепотіла:
— Бачите, він тут дещо загубив і може повернутися, щоб забрати.
— Загубив?! — Завірюха аж підвівся з стільця.
Касирка відсунула шухляду і вийняла з неї щось невеличке, загорнуте в папір.
— Ключики від чемодана! — сказала тріумфально. Мабуть, випали з кишені, коли виймав авторучку, щоб розписатися. Мені віддав їх клієнт, який стояв за ним у черзі.
— Ключики від чемодана!.. — Обличчя у Завірюхи розчаровано витягнулось. А проте він узяв пакетик. Розгорнувши його, справді побачив два плоскі, нікельовані ключики, зв’язані синьою тасьмою. Були замалі, щоб на них могли залишитися придатні для слідства відбитки пальців, до того ж їх тримала й касирка. Завірюха почав знову загортати ключики, і тут його увагу привернули чорнильні літери на папері. Капітан розгорнув аркушик і прочитав: “8 вересня 195… Класна робота. Задача № 18. З двох місць А і В вийшли назустріч один одному два поїзди. Перший з них повинен прой…”
Почерк був дитячий, круглий, нетвердий. Папір у клітку свідчив про те, що аркуш вирвано з учнівського зошита. Тільки тепер в очах Завірюхи з’явився блиск зацікавлення.
— То ви загорнули ключики в цей папір?
Ні. Так мені подав клієнт. Він бачив, як у чоловіка, що стояв попереду, щось випало з кишені, але нічого не сказав, бо думав, що то навмисно викинутий клаптик паперу. А коли наступив на нього, відчув щось тверде. Але той, хто загубив, уже пішов.
Це був слід! Якщо пощастить, то вони зможуть швидко встановити, хто одержав триста тисяч з рахунку Августа Рема. Капітан раптом заспішив, касирка аж здивувалася, що могло так його вразити. Невже той дурний клаптик паперу з фрагментом арифметичної задачі.
3
В таку хвилинку краще було не попадати під руку капітанові. Завжди врівноважений і спокійний Завірюха був тепер немов заряджений динамітом. Обличчя його стало грізне, навіть секретарка уникала погляду начальника, ховаючи голову за купою паперів. Справа в тому, що цей день приніс чимало новин. І всі — одна гірша від іншої, і кожна підточувала будівлю, яку з такими зусиллями спорудив капітан.
Насамперед з Кракова надійшло повідомлення про наслідки обшуку в майстерні церковних виробів у приватній квартирі Яна Галки. Не знайдено нічого підозрілого, нічого такого, що могло б з’ясувати, які речі зникли з сейфа Рема, що пролило б світло на роль янтарних мундштуків з написом “Йоганн Ліпперт і К°”. Не було навіть доказів того, що Ян Галка займався контрабандою срібла. Срібного злому було стільки, як і вказував Мирослав Згожельський: отож встановити, що срібний “бублик”, якого пан Гомолякс усе ще возить у запасному колесі свого автомобіля, виплавлено саме з того срібла, яке пересилав Згожельський, не пощастило. Може, Галка дістав тривожний сигнал від спільника і встиг знищити сліди, які компрометували його? Теж ні! Телефон і листування Галки постійно контролювалися. Ретельно реєструвались і всі особисті та телефонні зв’язки Гомолякса і Згожельського, а це ж тільки вони могли повідомити Галку про “провал” у ювелірному магазині. Крім того, виявилося, що Галки в цей час не було в Кракові — за три дні до обшуку він виїхав у справах торгівлі до Гданська. То були факти, точно встановлені і перевірені. І все-таки Галка не міг бути невинним. Його попередили про майбутній обшук. Але хто і як?
Не менш неприємним було й друге повідомлення-Встановили, що Август Рем справді одержав через митницю одну посилку, яку вислав Йоганн Ліпперт з Відня, і в ній було, згідно з описом, сто годинників марки “Лонжін”. За цю посилку не взяли мита на підставі поданого Ремом листа з Бюро імпорту точних приладів. Звернулися по телефону до Ковальського; той встановив, що в день, коли одержували посилку, Август Рем у складі службової делегації був у Кракові. А посилку одержано в митниці у Зомбковіцах! Правда, це був тільки один випадок, і стосувався він лише ста годинників, але хто міг певно сказати, що митні власті вже переглянули всі документи і що серед них більш немає квитанцій, підписаних Ремом? Та й однієї цієї посилки було досить, щоб похитнути основну тезу капітана, що сам Рем не був злочинцем.
Обшук, проведений на квартирі, де останнім часом жив Чорна Ручка з дружиною, теж не дав нічого. “Ніяких предметів, що могли б мати відношення до злочину, не знайдено”, — відзначав протокол проведеного обшуку.