Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Фэнтези » Повна темрява. Без зірок
Повна темрява. Без зірок - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Повна темрява. Без зірок

Электронная книга - «Повна темрява. Без зірок». Краткое содержание книги:

Усередині кожного з нас живе незнайомець! Мирний фермер підмовляє дитину вбити дружину... Авторка детективів відчайдушно хоче помститися своєму ґвалтівникові, і її помста буде страшнішою за його злочин... Смертельно хворому чоловіку пропонують 15 років життя... Жінка дізнається, що її коханий — маніяк та вбивця. Вони живуть поруч з нами, і ми самі можемо стати ними!
1 ... 74 75 76 77 78 79 80 81 82 ... 103
Перейти на страницу:

Того року чек для «Дитячого фонду» був на тридцять тисяч доларів. Стрітер підписав його зі спокійною душею.

* * * * *

Дитя Ґрейсі народилося у розпал снігової бурі 2008 року. Добра новина полягала в тому, що на ньому не було ознак каліцтва. Поганою новиною стало те, що воно народилося мертвим. Той їхній клятий сімейний дефект серця. Ґрейсі — беззуба, безмужня й нездатна нічого унюхати носом — запала в глибоку депресію. Стрітер вважав, що це ознака загалом здорового розуму. Якби вона почала прогулюватись, насвистуючи «Не переймайся, будь щасливим» [226], він порадив би Томові замкнути на ключ всі, які є в їхній хаті, гострі предмети.

Розбився літак з двома членами рок-гурту «Blink-182» [227]на борту. Погана новина, загинуло чотири людини. Добра новина, натомість вижили рокери... хоча один з них невдовзі таки помре.

— Я образив Господа... — сказав Том Ґудх’ю під час однієї з вечер, котрі двоє друзів тепер називали «холостяцькими вечорницями». Стрітер сам приніс для них спагеті з «Кара Мама» і геть підчистив власну тарілку. Том Ґудх’ю ледь торкнувся своєї порції. В іншій кімнаті Ґрейсі з Карлом дивилися по телевізору «Американського ідола» [228] ,Ґрейсі мовчки, колишній студент Емерсон-коледжу гугукаючи й щось лепечучи. — Я не знаю, яким чином, але образив.

— Не говори так, бо це неправда.

— Ти цього знати не можеш.

— Я точно знаю,— співчутливо промовив Стрітер. — Це дурна балачка.

— Як скажеш, друже. — Очі Тома наповнились сльозами. Сльози покотилися по щоках. Одна слізка зачепилася за зморшку на його неголеній щоці, повисіла там якусь мить, а тоді скрапнула в неторкнуте спагеті. — Дякувати Богу за Джейкоба. З нимусе гаразд. Працює зараз у Бостоні на якійсь телестанції, а дружина його бухгалтеркою в «Браямі й Жіночому шпиталі» [229]. Час від часу вони бачаться з Мей.

— Це просто чудово, — сердечно промовив Стрітер, сподіваючись, що Джейк своєю компанією ніяким чином не запаскудить життя його дочці.

— І ти ось усе ще навідуєш мене. Я розумію, чому не приходить Джен, і не тримаю образи на неї, але... я так чекаю цих вечорів. Вони, немов ниточка, що пов’язує мене з минулими часами.

«Авжеж,— подумав Стрітер, — минули ті часи, коли ти мав усе, а я мав рак».

— Ти завжди можеш розраховувати на мене, — відповів він, ховаючи в себе в долонях одну з дрібно тремтячих рук Тома. — Друзі до кінця.

* * * * *

Рік 2008, що то був за рік! От же курва! Китайці приймали олімпіаду! Кріс Браун і Ріанна стали парою зайчиків-цьомчиків! Руйнувалися банки! Упала фондова біржа! А в листопаді Агенція з захисту довкілля закрила Гору Еверпогань, останнє джерело заробітку Тома Ґудх’ю. Урядовці оголосили про намір скласти позов з приводу забруднення підземних вод і незаконного скидання медичних відходів. Газета «Деррі Ньюз»натякала, що там може бути навіть кримінальна відповідальність.

Стрітер часто проїжджав вечорами подовженням Гаррис-авеню, шукаючи очима пам’ятну жовту парасолю. Він не збирався ні про що торгуватися, йому просто хотілося побазікати. Але жодного разу він не бачив ні парасолі, ні її хазяїна. Він був розчарований, але не дивувався. Дилери, вони — як ті акули: мусять безперервно рухатися, бо інакше помруть.

Він підписав чек і послав його в банк на Кайманах.

* * * * *

У 2009 році Кріс Браун після церемонії «Греммі» віддубасив свою хітову цьомку-зайку [230], а кількома тижнями пізнішу Джейкоб Ґудх’ю, колишній футболіст, віддубасив свою бадьористу дружину Каммі, після того як Каммі знайшла в кишені Джейкобового піджака трусики якоїсь леді й півграма кокаїну. Лежачи на підлозі, плачучи, вона обізвала його сучим сином. Джейкоб відповів тим, що штрикнув її у живіт виделкою для м’яса. Він тут же пошкодував про зроблене і набрав 911, але шкода вже була заподіяна: дві пробоїни в її животі. Пізніше він казав поліцейським, що нічого з того не пам’ятає. Казав, що на нього найшло потьмарення.

Призначений судом адвокат виявився занадто тупим, щоби добитися знижки застави. Джейк Ґудх’ю звернувся до батька, котрий був ледь спроможний сплачувати власні рахунки за опалення, де там уже казати про коштовного бостонського юриста для свого жорстокого до власної дружини сина. Ґудх’ю звернувся до Стрітера, котрий не дав старому приятелю здобутися й на десяток слів з болісно репетируваної ним заздалегідь промови, як тут же відгукнувся: «Будь певен».Він усе ще пам’ятав, як Джейкоб тоді абсолютно невимушено поцілував свого старого в щоку. Крім того, сплата адвокатської винагороди дозволяла йому розпитати правника про ментальний стан Джейка, який був аж ніяк не добрим; змучений почуттям провини, той перебував у глибокій депресії. Адвокат сказав, що хлопець, мабуть, отримає п’ять років, добре, якщо три з них будуть умовно-відстрочені.

«Коли його випустять, він зможе повернутися до батьківського дому,— думав Стрітер. — Він дивитиметься «Американського ідола» разом з Ґрейсі й Карлом, якщо ця передача ще триватиме. А вона радше за все ще триватиме».

— У мене є страховка, — промовив одного вечора Том Гудх’ю. Він дуже схуд, одяг на ньому висів мішкувато. Очі мав осоловілі. Його почав мучити псоріаз, він раз у раз чухав собі руки, залишаючи на їх блідій шкірі довгі червоні смуги. — Я вбив би себе, якби вірив, що можу зробити це так, щоб воно не скидалося на самогубство.

— Я не хочу навіть і чути про такі речі, — сказав Стрітер. — Усе перейде на краще.

У червні відкинув ратиці Майкл Джексон. У серпні те саме зробив Карл Ґудх’ю, вдавившись на смерть шматком яблука. Доглядач міг би провести йому прийом Гаймліха [231]і врятувати Карла, але доглядача звільнили через брак коштів ще шістнадцять місяців тому. Ґрейсі чула, як Карл булькотав, але вирішила, що це «звичайний його белькіт». Доброю новиною було те, що Карл також мав страховку. Скромний поліс, але цього вистачило на його поховання.

Після похорону (Том Ґудх’ю прорюмсав усю процедуру, тримаючись за руку свого кращого друга) Стрітера вразив напад великодушності. Він знайшов адресу студії Кіфера Сазерленда і послав йому «Велику книгу» [232]. Цей подарунок, либонь, відразу ж опинився в кошику для сміття, він це розумів (разом із численними іншими шанувальниками «Великої книги», котрі надсилали її акторові впродовж останніх років), проте хтозна. Чудеса подеколи трапляються.

На початку вересня 2009-го, одного по-літньому спекотного вечора Стрітер із Дженет приїхали на дорогу, що тягнеться поза технічним боком аеропорту Деррі. Ніхто наразі не робив бізнесу на гравійному майданчику перед сітчастою огорожею, тож Стрітер заїхав прямо туди своїм гарним блакитним «Слідопитом», зупинив машину і обняв рукою за плечі дружину, в котру був закоханий ще дужче, ніж завжди. Сонце схилялось до обрію червоною кулею.

Він обернувся до Дженет і побачив, що вона плаче. Торкнувшись її підборіддя, він повернув її лице до себе і поцілунками висушив з нього сльози. Вона почала посміхатися.

— Що з тобою, серденько?

— Я думала про Ґудх’ю. Ніколи я не чула про родину, котра зазнавала б такої безперервної низки гірких знегод. Знегод?— реготнула вона. — Чорних трагедій,ось точніше визначення.

— Я теж, — кивнув він. — Але подібне трапляється повсякчас. Одна з жінок, загиблих під час атаки на Мумбаї [233], була вагітною, ти це знала? Її дворічна дитина вижила, але перебувала на волосину від смерті. А ще...

Вона приклала два пальці собі до губ.

— Перестань. Не треба більше. Життя несправедливе. Ми про це знаємо.

— Але ж ні,— гаряче заперечив Стрітер. У світлі надвечірнього сонця обличчя в нього рум’янилося здоров’ям. — Лишень поглянь на мене. Згадай той час, коли ти ніколи б не подумала, що я доживу до 2009 року, хіба так не було, хіба це не правда?

вернуться

226

«Don’t Worry, Be Happy» — міжнародний поп-хіт 1988 року видатного джазового вокаліста Боббі Макферріна.

вернуться

227

Один із найуспішніших панк-гуртів, сформований у Каліфорнії 1992 року; у згадуваній Кінгом авіакатастрофі приватного літака загинули пілоти й пара пасажирів, вижили тільки двоє музикантів, один з них, Адам Голдстайн, помер через рік від передозування наркотику.

вернуться

228

Конкурс співаків-початківців.

вернуться

229

«Brigham and Women’s Hospital» — створена через злиття кількох старовинних шпиталів та пологових будинків найбільша клінічна лікарня в Массачусетсі, прямо пов’язана з медичним факультетом і Раковим центром Гарвардського університету.

вернуться

230

Rihanna (нар. 1988 р.) — поп-співачка, володарка багатьох нагород «Гремі», співак Chris Brown (нар. 1989 р.) був її бойфрендом, котрий за побиття подружки отримав 5 років умовно, рік лекцій проти домашнього насильства, півроку громадських робіт та заборону впродовж 5 років наближатися до Ріанни ближче як на 50 ярдів.

вернуться

231

«Піддіафрагмово-абдомінальний поштовх» — процедура термінової допомоги при потраплянні чогось стороннього в дихальне горло, вперше описана 1974 року американським терапевтом Генрі Гаймліхом: рятувальник стоїть за спиною пацієнта й різко натискає йому кулаком трохи вище пупа, поки постраждалий не викашляє обструкцію.

вернуться

232

Повна назва: «Велика книга: Історія того, як тисячі чоловіків та жінок позбавилися алкоголізму»; перше видання було випущено 1939 року засновниками руху «Анонімні алкоголіки» Вільямом Вілсоном і Робертом Смітом, найсвіжіше 2001 р..

вернуться

233

Серія масових терактів у найбільшому індійському місті Мумбаї (до 1995 року — Бомбей) 26-29 листопада 2008 року, в результаті яких загинуло 195 людей і чотири терористи.

1 ... 74 75 76 77 78 79 80 81 82 ... 103
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)