Хижа
- Автор: Янг Уильям Пол
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Книгоноша
- Жанр: Прочая религиозная литература
Электронная книга - «Хижа». Краткое содержание книги:
Тато знову не дала закінчити:
— Розумієш, Маккензі, я не хочу бути частиною тебе. Навіть якби ти зміг виділити мені найбільшу частину свого життя, що, власне кажучи, ти не можеш зробити, це не те, чого я прагну. Я хочу, щоб ти належав мені увесь, кожна частинка тебе й твого часу.
Ісус продовжив думку:
— Маку, я не хочу бути першим у списку твоїх цінностей. Я хочу бути в центрі всього. Коли я в тобі, ми разом зможемо подолати все, хай би що сталося. Моя мета — бути не на вершині піраміди, а у центрі щоденного руху, коли все у твоєму житті — друзі, сім’я, робота, думки, вчинки — залежить від мене, вільно пересуваючись за порухом вітру вперед і назад, всередину й назовні в захоплюючому танці буття.
— А я, — підсумувала Сарайю, усміхнувшись і вклонившись, — це вітер.
Поки Мак збирався з думками, панувала тиша. Він міцно тримався за край столу обома руками, наче намагався посеред шаленого буревію думок і образів зачепитися за щось матеріальне.
— Добре, досить уже, — заявила Тато, підводячись. — Час веселитися! Ви йдіть, а я сховаю їжу, щоб не зіпсувалася. Посуд приберу потім.
— А як щодо молитви? — запитав Мак.
— У нас немає ритуалів, — сказала Тато, підхопивши кілька великих тарілок. — Ввечері ми займемося чимось цікавим. Тобі це обов’язково сподобається!
Коли Мак був уже готовий вирушити за Ісусом до дверей, він відчув, як хтось поклав руку йому на плече. Він обернувся і побачив Сарайю, яка пильно на нього дивилася.
— Маккензі, якщо не заперечуєш, я хотіла б тобі дещо подарувати на згадку про сьогоднішній вечір. Чи можу я торкнутися твоїх очей, щоб зцілити їх, хоча б сьогодні?
Мак дуже здивувався.
— Я ж, нібито, добре бачу?
— Насправді, — відповіла Сарайю, наче вибачаючись, — ти бачиш не надто багато, хоча й маєш гарний зір. Але я хочу, щоб сьогодні ввечері ти зміг побачити хоча б крихту того, що бачимо ми.
— Тоді немає питань, — погодився Мак. — Торкайся моїх очей або чого завгодно, якщо хочеш.
Коли Сарайю простягнула руки, Мак заплющив очі й нахилився. Її дотик нагадував кригу, проте був неочікувано приємним. Тіло легко затремтіло, але, коли він захотів торкнутися її рук, їх там уже не було. Він повільно розплющив очі.
2 Один із видів китайських пельменів.. — Прим. ред.
3 Африканська страва з кукурудзяного борошна. — Прим. ред.
4 Курка із соусом карі. — Прим. ред..
15. ФЕСТИВАЛЬ ДРУЗІВ
Ти можеш поцілувати свою сім’ю
та друзів на прощання й піти,
але водночас берегтимеш їх у своєму серці,
розумі, душі, оскільки не ти живеш у світі,
а світ живе в тобі.
Фредерік Бюхнер «Промовляючи правду»
Коли Мак розплющив очі, йому довелося затулитися рукою від сліпучого сонця.
— Складно тобі дивитися на мене, — пролунав голос Сарайю, — як і на Тата. Але коли твій розум звикне до змін, стане простіше.
Мак не зрушив з місця, проте хижа зникла, не стало ні причалу, ні майстерні. Натомість він стояв на верхівці невеличкого пагорба під сяючим, хоча й безмісячним небом. Він спостерігав, як пересуваються зорі, не поспішаючи, а навпаки — плавно й розважно, ніби їхнім рухом керували відомі небесні диригенти.
Час від часу, як за наказом, злива комет і метеоритів виливалася на зоряні ряди, додаючи варіацій до їхнього повільного танцю. Згодом Мак побачив, як окремі зірки збільшуються і змінюють барву, здавалося, вони перетворюються на нові світила чи на білих карликів. Ніби сам час став динамічним і мінливим, прикрасивши, на перший погляд, хаотичну, насправді ж ретельно продуману небесну виставу.
Мак поглянув на Сарайю, яка досі стояла поруч. Хоча дивитися безпосередньо на неї було надзвичайно складно, він-таки зміг розрізнити симетрію візерунків й кольорів її світлового вбрання. Створювалося враження, що її одяг був пошитий із крихітних діамантів, рубінів і сапфірів найрізноманітніших кольорів, що переливалися хвилями, а потім розсипалися дрібними бризками.
— Яке все дивовижне! — прошепотів Мак, захоплений святістю й величчю всього, що бачив.
— Так, — із середини світла знову пролунав голос Сарайю. – А тепер, Маккензі, озирнися навколо.
Коли Мак кинув погляд убік, у нього захопило подих. Навіть у непроглядній темряві ночі все виокремлювалося світловими гало, сяяло різноманітними відтінками кольорів. Ліс палахкотів барвистими вогнями, та це, однак, не заважало чітко бачити кожне дерево, кожну гілку й листочок. Пташки й кажани, літаючи чи наздоганяючи одне одного, залишали по собі кольоровий вогняний слід. Віддалік він міг бачити вишикувану армію Творіння: олень, ведмідь, гірський баран стояли на узліссі, видра й бобер плескалися в озері — усі тварини мінилися неповторними барвами. Безліч крихітних істот шастало туди-сюди, своїм життям відображаючи вічну славу.