Життєписи дванадцяти цезарів
- Автор: Транквилл Гай Светоний
- Год: 2012
- Язык: украинский
- Год: Сполом
- ISBN: 978-966-665-616-5
- Переводчик: Павел Содомора
- Жанр: Античная литература
Электронная книга - «Життєписи дванадцяти цезарів». Краткое содержание книги:
54. Наполегливо вдосконалювався також у всіляких інших уміннях. Виступав як фракійський гладіатор та як візничий, як співак і танцюрист, змагався на бойовій зброї та гасав на колісницях по різних цирках. Співами й танцями настільки захоплювався, що, не вагаючись, вторив співаючому акторові, або ж відкрито наслідував його рухи — чи то схвально, чи критично. 2. Тому й видається, що саме у той день, коли загинув, призначив святкування на цілу ніч[438], аби, користуючись вільністю свята, перший раз виступити на сцені. Танцював дуже часто навіть уночі, а одного разу посеред ночі[439] викликав трьох консулів у палац на Палатині, посадив їх, нажаханих до півсмерті, на сцені, та раптово, під голосний супровід флейт і стукіт підборів[440], одягнений у жіночу накидку[441] й туніку, що сягала до самих п’ят[442], вискочив і, виконавши танець, зник. Однак при такій спритності до всього, плавати не вмів[443].
55. До тих, ким захоплювався, палав пристрастю аж до безумства. Мімічного актора Мнестера цілував навіть посеред вистави, а якщо хтось мав необережність сказати слово, коли танцював його фаворит, наказував гнати його з місця й бичував навіть власноруч. Римському вершнику, що зчинив шум, послав наказ через центуріона, аби той негайно вирушив у Остію та доручив царю Птолемеєві, що у Мавританії, свого листа, в якому написав: “Тому, кого послав до тебе, ані добра не роби, ані зла”. 2. Поставив кількох гладіаторів-фракійців на чолі своїх германських охоронців, а мурміллонам зменшив озброєння[444]. Коли ж один із них, на ім’я Колумб, все ж переміг, відбувшись легким пораненням, підсипав йому отрути на рану, і від того часу називав цю отруту “голубиною”[445]: саме так було написано на ній, коли знайшли всі його запаси отрут. Настільки був прив’язаний та відданий “зеленій” фракції[446], що часто навіть обідав у стайні, а то й ночував, а візничому Євтихові після одного бенкету дав два мільйони сестерціїв[447]. 3. Аби його кінь, Бистрий, добре відпочивав, напередодні змагань посилав по сусідніх вулицях своїх воїнів наводити спокій; попри те, що збудував для нього стайню з мармуру, а ясла зі слонової кості, попри пурпурові покривала і коштовні коралі, подарував йому навіть будинок з прислугою та всіляким крамом, куди згодом від його імені запрошував гостей, а врешті, як подейкують, планував призначити його консулом.
56. Як він так шаленів та розважався, то знаходилося багато бажаючих випустити з нього дух. Але коли одну чи дві змови було викрито[448], а інші не здійснилися через відсутність слушного часу, двоє чоловіків[449] узялися за справу та довели її до кінця, проте не без участі впливових вільновідпущеників та керівників преторіанців. Самих їх уже раніше безпідставно звинувачували у причетності до змови, тож вони відчували на собі підозру та ненависть Калігули: він якось відвів їх убік та вилив свою злість на них, показавши меча й пригрозивши, що добровільно загине, якщо їм видається, що він достойний смерті; та й згодом не переставав звинувачувати одного перед другим та сварити їх між собою. 2. Тож змовилися напасти на нього під час ігор на Палатині[450], опівдні, коли він виходитиме з вистави. Першу роль взяв на себе Кассій Херея, трибун когорти преторіанців: Гай постійно знущався з нього, незважаючи на поважний вік, називаючи його “розпещеним” та “розніженим”, або ж давав псевдо Пріап[451] чи Венера, а коли той мав за щось йому дякувати, то простягав йому руку для поцілунку, згинаючи її та рухаючи непристойним чином.
57. Багато чуд провіщало майбутнє убивство. Статуя Зевса в Олімпії, яку наказав було розібрати й перевезти до Рима, раптово видала такий гучний регіт, що затряслися риштування та порозбігалися робітники, а якийсь чоловік на ім’я Кассій, що випадково надійшов, стверджував, що вві сні йому було наказано принести в жертву Юпітерові бика[452]. 2. У Капуї в березневі іди блискавка вдарила в Капітолій, а в Римі в той же час — у кімнату двірничого, що в палаці на Палатині. Деякі вважали: останнє знамення провіщає небезпеку господареві від його прислужників, а попереднє — ще одне велике вбивство, — таке ж, як сталося колись в цей же день[453]. Коли ж Калігула запитав астролога Суллу про свій гороскоп, той ствердив, що вбивство невпинно наближається. 3. Застерігав його також оракул Фортуни Антійської, аби остерігався Кассія, і він з цієї причини навіть послав убити Кассія Лонгина, що був проконсулом в Азії, але навіть не згадав, що Херея теж був Кассієм. Напередодні загибелі приснилося йому, що стоїть на небі поблизу трону Юпітера, і бог штовхає його великим пальцем правої ноги та скидає на землю. Згодом як пророчі сприйняли також інші пригоди, що сталися того ж дня незадовго перед убивством. 4. Приносячи жертву, забризкався кров’ю фламінго, а мімічний актор на ім’я Мнестер виконував ту ж трагедію, яку колись виконував Неоптолем на тому святі, на якому був убитий Филип, цар Македонії[454]. В іншій виставі, “Лавреол”, головний герой, вириваючись із обвалу, блює кров’ю, і коли численні другорядні актори повторювали цю сцену, то врешті все було залите кров’ю[455]. Готувався також нічний спектакль, у якому єгиптяни й ефіопи мали показували сцени загробного життя.
438
Фестиваль, що святкувався різними танцями та іграми.
439
Ніч поділялася на 4 віґілії (чування), тобто приблизно опівночі.
440
Властиво, йдеться про високі дерев’яні підошви з ударним пристосуванням всередині, які використовували актори й танцюристи.
441
Верхній святковий довгий жіночий одяг.
442
У такому одязі виконувалися непристойні танці.
443
Не вміти плавати вважалося ганебним та означало бути зовсім нерозвиненим.
444
Калігула не любив мурміллонів, оскільки вони змагалися із фракійцями, його фаворитами. Гладіатори-фракійці мали на озброєнні щит і кривий меч, а мурміллони — повне важке озброєння.
445
Колумб — голуб (грец.).
446
Колісниці в цирку поділялися на чотири партії, що вирізнялися кольорами: червона, біла, синя й зелена. Згодом Доміціан додав ще дві.
447
Властиво, “стайня” була свого роду клубом, де містилися помешкання візничих та стійла коней. Господар на обіді переважно давав подарунки гостям, які вони могли б забрати з собою (звідси гр. apophoreta).
448
У 39 та 40 рр.
449
Кассій Херея і Корнелій Сабін. За ними стояли вищі сенатори та консул. Змова була добре й широко організована, убили також Емілія Регула й Аннія Мінуціана (46 р.).
450
Ігри на честь Августа.
451
Пріап — бог садів, тут у переносному значенні — похітлива людина, член.
452
Очевидно, із натяком на Гая, оскільки у жертву приносили переважно малих тварин.
453
Очевидно, йдеться про вбивство Юлія Цезаря.
454
У 336 році на іграх, присвячених весіллю доньки, вбили Филипа. Трагедія називалася “Цинір”, легенду переповідає Овідій у “Метаморфозах” (10, 298).
455
Трагедія про відомого злочинця, а вторинні актори розважали глядачів після вистави, пародіюючи головного актора.