Гумор та сатира. Збірка
- Автор: Таксюр Ян
- Язык: украинский
- Жанр: Прочее юмористическое
Электронная книга - «Гумор та сатира. Збірка». Краткое содержание книги:
После института служил в армии, потом преподавал историю, занимался самодеятельным театром. Сколько себя помню, всегда сочинял. Эта привычка сохранилась до сих пор. В 80-х и 90-х стал публиковать сатирические стихи, писать для эстрады, телевидения, анимации. Работал в газете.
Моё литературное имя Ян Таксюр. В Святом Крещении я — Иоанн. Крещение и приход к Православной вере считаю главным событием своей жизни. До того, как это произошло, долго блуждал среди духовных соблазнов своего поколения — от западных интеллектуальных игр до восточных «практик» и прочей ложной премудрости. Однако Бог очень милостив ко мне. Через падения и скорби я пришёл туда, где душа поняла: здесь мой дом.
У меня есть жена, дочь и сын. Вообще, я очень счастливый человек.
Порвавши президентського портрета,
Запхав його у мене!
Нене, нене!
Це так нетолерантно, так негарно!
Та і за що? Наш лідер популярний:
В мені, крім шкорлупи і тухлих фруктів,
Лише коробки з-під його продуктів!
– Та що портрет! – відповідає другий. –
І гірше в світі є наруги.
Наприклад, в мене після свята
Закинули живого депутата!
Прибіг вертлявенький такий…Кишко
Чи-то Няшко. І разом з однодумцями і К°
Взяли за руки-ноги
І вкинули! А як воно, убоге,
Лежало у смітті та як стогнало!
І так же непарламентські волало.
Щось, тіпа, «млять» чи по-російськи «глядь»,-
Від жалю не вдалося розібрать.
– Так, так, сусіде.
Люстрація не торт, і може викликать огиду.
Та й скільки я читав статей –
Всі революції жеруть своїх дітей.
У нас іще гуманная картина.
У Франції люстратором служила гільйотина!
А тут лише сміття. Ну, хай удар по гідності,
Та не до смерті – тільки до огидності.
– А все ж приємність у цій штуці є!
Хто був? Звичайний бак.Тепер я – символ революції!
Мені близькі і дух її, і діло.
Раніше як в мені смерділо!
А тільки скинули старе,
Мені той депутат приніс такий парфум, таке амбре!
Ото, якби, як знак нової ери,
В мене закинули ще спікера з прем’єром!
– Ти трошки охолонь, мій друже,
І мрій про запахи не дуже.
Бо з переляку (галас, натовп, шум)
Запахнуть так, що відіб’є парфум…
Отак базікали ті двоє.
Аж раптом крики чуть! Несуть!
І…отакої!
У бак, де нещодавно депутатськеє єство волало,
Того Кишка чи-то Няшка
(Статура в нього не важка)
Закинули! І вилами іще утрамбували!
І тут став заздріть перший бак,
І каже: – Он ти як!
Усіх собі, в свою сміттєву душу?!
Тоді звернутись в органи я мушу.
На тебе фактів маю я чимало –
Коли нас відповідно фарбували,
Стояв ти в стороні, сховавшись за трубу.
Нехай з тобою розбереться СБУ.
І що цікаво: минає час, і зовсім нетривалий,
А той бачок і, дійсно, люстрували…
Яка мораль в цій байці? А нема!
Нема моралі, скільки не шукали.
Її змело в революційнім шквалі,
І сором, і любов. Мов ядерна зима
Стоїть у душах. І амбре…фекалій.
І ти, читач мій любий, пам’ятай,
Коли їси попкорн, вигулюєш собаку,
З тобою може статись те, що з отим баком
Чи з бідним депутатом. Бо в наш край
Прийшло нове життя. Доба сміття.
І можна все – брехати і «стучати»
На брата, кума і отця,
Бо є у революції початок,
Нема у революції кінця...
Сага про зелену воду
«Віталій Кличко заявив, що вода зеленогокольору, яка може текти з кранів, нешкідлива і повністю відповідає нормам безпеки».
З новин.
«Если вода окрасила себя в зелёный цвет,
значит, она окрасила себя в этот цвет».
Ф.Ницше: «Так говорил мэр столицы».
Коли в суворий вечір понеділка
Замість води пішов зелений струм,
Ми перейшли одразу на горілку
І в роздум впали разом – я і кум.
– Вода – життя! А тут якась отрава! –
Сказав мій кум, а він мені, як брат.
І, наче жителі сусідньої держави,
Гукати стали ми: «Кто виноват?!».
– Якби уся вода пішла із крану,
Тоді б ми знали, хто вчиняє біль.
(Сто п’ятдесят я прийняв із стакану)
Але ж той ворог сплив у Ізраїль!
Зайшов сусід, прихильник Тягнибока,
І версію таку підкинув нам:
– Зелений колір, хлопці, – знак Пророка,
Начальство переводить нас в іслам.
З того сусіда-інтелектуала
Сміялись ми: – Яку дурню нам втер!
А потім кум сказав, ковтнувши сала:
– За всіх мудріший наш столичний мер.
Він особисто цю зелену воду
Ковтав не раз (і все, що в ній пливло).
І не зазнав наш мер від того шкоди,
І наслідків поганих не було.
– Йому здалось! – сусіда пив «Столичну»,
А з неї завжди світла голова,
– Є наслідки! – кричав він іронічно, –
Мер не відчув, а місто відчува!
І тут мені у грудях стало гірко,
Туман розвіявсь, зникли всі табу:
– Я знаю, друзі, то є перевірка,
Яку проводить рідна СБУ.
Слідкує, хто, коли, з якого дому,
Подзвонить в ЖЕК і розпочне ниття,
Безглуздо, безідейно, несвідомо,
Мовляв, зеленим стало в нас життя.
А то є зрада – скарги або стони…
Спускалась ніч, минав суворий день.
І вимкнули ми дружно телефони,
І заспівали радісних пісень!
«За все хороше» пили без турботи,