Гумор та сатира. Збірка
- Автор: Таксюр Ян
- Язык: украинский
- Жанр: Прочее юмористическое
Электронная книга - «Гумор та сатира. Збірка». Краткое содержание книги:
После института служил в армии, потом преподавал историю, занимался самодеятельным театром. Сколько себя помню, всегда сочинял. Эта привычка сохранилась до сих пор. В 80-х и 90-х стал публиковать сатирические стихи, писать для эстрады, телевидения, анимации. Работал в газете.
Моё литературное имя Ян Таксюр. В Святом Крещении я — Иоанн. Крещение и приход к Православной вере считаю главным событием своей жизни. До того, как это произошло, долго блуждал среди духовных соблазнов своего поколения — от западных интеллектуальных игр до восточных «практик» и прочей ложной премудрости. Однако Бог очень милостив ко мне. Через падения и скорби я пришёл туда, где душа поняла: здесь мой дом.
У меня есть жена, дочь и сын. Вообще, я очень счастливый человек.
Прем'єр та пенсіонер
(бувальщина)
«А если слепой ведёт слепого, то оба упадут в яму».
Матф. 15:14.
«Ленин! Тут и сел старик».
О.Т. Твардовський. «Ленин и печник».
Там, де ліс до траси близько,
За грибами, на пленер
Наш типовий український
Йшов собі пенсіонер.
Сивий дід, підсліпуватий,
Видно, доля нелегка,
Принести у рідну хату
Захотів хоча б грибка.
Бо реформи з кожним часом
Коротили йому вік.
Раптом – мчить авто по трасі.
Стало. Вийшов чоловік.
Коло нього охорона:
«Колесо! Ремонт! Момент!»
Гордий весь, хоч не в погонах:
Президент? Не президент?
Фейс неголений, одначе,
Погляд – де там той удав!
Десь дідусь наш його бачив,
Та, сліпенький, не впізнав.
– Ну, як справи? – каже пан той,
Наче б то старий був друг.
Дід мовчав. Пляшки з-під «Фанти»
Та сміття було навкруг.
Потім каже: – Мов холєра
Ті реформи, як біда.
Чув по радіо прем’єра,
Повний, повний він…чудак!
Чи народ ще є в запасі?
Ну, а цей хай проліта?!
Пан завмер і…розсміявся:
– От народна темнота!
Потім глянув полум’яно
(Окуляри в горизонт)
– Вір, дідусь, усе за планом,
Уряд має свій резон.
Ось іще скасуєм пільги,
Транспорт, ліки то ж розход!
Геть всі виплати пенсійні –
Заживе тоді народ!
Збільшим вдвоє ціну газу,
Тільки б Рада була «за»…
Пан зайшовся від екстазу,
В дідуся в очах сльоза:
– А навіщо це, добродій?
Може, всіх одразу в морг?
– Діду, ви село та й годі!
МВФ бабла дасть в борг!
І хмільний від перспективи,
Він пішов сідать в авто.
Непоголений, щасливий.
А старий у слід: – Ви хто?!
Як ім'я? Ви, може, геній?
Я тоді у вас повчусь…
Чує здалеку: – Арсеній!
– Сєня?! Тут і впав дідусь.
Впав, сердешний, на коліна,
Де трава, паркан, дуби,
І з натхненням, без упину
Став зрізать гриби, гриби!
Назбирав силену силу,
Підхопився, встав з колін,
Вдома склав гриби в посилку,
Напис вивів: «У Кабмін»
І на пошту! Та у дворі
Доганя його жона:
– Там же повно мухоморів,
Та й поганка не одна.
– Помиливсь, я ж той… сліпенький,
А грибків же, як лупи.
І додав іще старенький:
– Гірше, як вожді сліпі.
Поведуть сліпих – і в яму.
Потім стиснув кулака,
Та й пішов на пошту прямо!
І тепер ефект чека.
На городі і за чаєм,
І в гостях десь у куми
Дід надії не втрачає.
Тож, надіймося і ми…
Радикальний засіб
(сумне оповідання)
- Проходьте. Що вас турбує?
- Розумієте, мені якийсь голос…
- Чуєте голоси?
- Ні-ні, тільки один голос.
- І що ж він говорить?
- Та різне. Частіше ставить запитання.
- І це вас непокоїть?
- Так. Бо я не завжди можу дати відповідь.
- Ну, наприклад, сьогодні про що він питав?
- Питав про європейськість. Мовляв, мої земляки під час революції продемонстрували європейськість.
- Так, абсолютно правильно.
- А він запитує, в чому це проявилося.
- Хіба ви не пам’ятаєте? Це ж було не так давно.
- Та забув. Це, мабуть, від недоїдання. І ще так провокаційно ставить запитання: що для тебе важливіше, європейськість чи ковбаса?
- А ви що?
- Я кажу, звичайно, європейськість. Тим більше, придбати ковбасу я не можу собі дозволити.
- І голос тоді замовкає?
- Та де там! Починає знову мучити запитаннями.
- Про що?
- Про злочинний режим.
- В якому сенсі?
- В тому сенсі, що злочинний режим, дякувати богові та нашим партнерам, повалили, а жити стало ще скрутніше.
- Дивно. Хіба ви не одержали пам’ятку учасника революції?
- Може, і одержав. Я ж казав, від недоїдання став забувати і досягнення революції, і де та пам’ятка забув.
- Гаразд, ось вам нова. І я вам випишу пігулки для пам’яті, вони відновлюють в свідомості всі досягнення.
- Дуже вам вдячний! Дозвольте одну зараз прийму. О! То інша справа! Тепер пригадую, і пам’ятку цю впізнаю! Тут же все написано!
- Авжеж.
- А він мене мучив! Особливо оцим четвертим запитанням. А тут же все ясно написано, і можна відповідь прочитати.
- Будь ласка, читайте.
- Якщо якийсь нестійкий елемент запитує вас, чим старі злодюги та грошові мішки були гірші за нових і чи варто за нових проливати кров, відповідайте: нових визнає Європа, у них приємні обличчя, і вони мої однодумці.
- Правильно.