Гаррі Поттер і Смертельні реліквії (з ілюстраціями)
- Автор: Ролінґ Джоан К.
- Серия: Гарри Поттер #7
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА
- ISBN: 978-966-7047-70-2
- Переводчик: Виктор Евгеньевич Морозов
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Гаррі Поттер і Смертельні реліквії (з ілюстраціями)». Краткое содержание книги:
- А тепер, - звернулася вона до своїх напарників у провулочку, - ми знову накинемо плащ...
- ...і зачекаємо, - договорив за неї Рон, накинув плащ Герміоні на голову, наче завісу на клітку з папужкою, і скосив очі на Гаррі.
Не минуло й хвилини, як легенько ляснуло і маленька міністерська відьма з розкуйовдженим сивим волоссям роз’явилася за фут від них, кліпаючи очима від яскравого світла, бо з-за хмари саме вийшло сонце. Та не встигла вона насолодитися цим неочікуваним теплом, як Герміона влучила їй у груди безмовним приголомшливим закляттям - і відьма беркицьнула на землю.
- Молодчина, Герміоно, - похвалив Рон, виходячи з-за сміттєвого бака біля дверей театру. Гаррі тим часом зняв плащ-невидимку. Разом вони занесли маленьку відьму в темний перехід, що вів за лаштунки. Герміона висмикнула з її голови кілька волосинок і кинула у колбу з каламутною багатозільною настійкою, яку витягла з вишитої бісером сумочки. Рон тим часом обнишпорив сумочку маленької відьми.
- Це Мафальда Гопкірк, - повідомив він, читаючи візитівку, з якої випливало, що їхня жертва працює асистенткою у відділі боротьби з надуживанням чарами. - На, Герміоно, візьми. І жетони теж.
Він передав їй кілька золотих монеток з викарбуваними на них літерами «М.М.», які були у відьми в гаманці.
Герміона випила багатозільну настійку приємного бузкового кольору й за кілька секунд перетворилася на копію Мафальди Гопкірк. Зняла з Мафальди й начепила собі на носа окуляри, а Гаррі зиркнув на годинник.
- Треба спішити, бо містер «техслужба» буде з секунди на секунду.
Вони швидко зачинили двері, ховаючи за ними справжню Мафальду. Гаррі й Рон накинули плащ-невидимку, а Герміона залишилась чекати на видноті. Минуло кілька секунд, і знову ляснуло - перед ними виник маленький, схожий на тхора, чаклун.
- О, вітаю, Мафальдо.
- Доброго ранку! - озвалася Герміона тремтячим голосом. - Як здоров’я?
- Та не дуже, правду кажучи, - відповів чимось страшенно засмучений маленький чаклун.
Герміона з чаклуном подалися до центрального входу, Гаррі з Роном, крадучись, ішли за ними.
- Це в тебе через погоду, - перебила Герміона маленького чаклуна, що спробував у деталях описати всі свої болячки. Найважливіше було не дати йому вийти на вулицю. - Ось, на цукерку...
- Е-е? Та ні, дякую...
- Бери-бери! - доволі агресивно потрусила Герміона в нього перед лицем торбинкою з батончиками. Маленький чаклун аж злякався, однак узяв одного батончика.
Ефект був миттєвий. Щойно батончик торкнувся його язика, як чаклун почав блювати так несамовито, що й не помітив, як Герміона видерла з його маківки пучечок волосся.
- Ой лихо! - забідкалася вона, поки він загиджував провулочок блювотинням. - Краще візьми сьогодні відгул!
- Ні... ні! - він задихався і блював, намагаючись іти, але не міг ступити й кроку. - Я мушу... сьогодні... мушу піти...
- Та це дурість! - занепокоїлася Герміона. - Не можна тобі працювати в такому стані... треба поїхати в лікарню Святого Мунґа, хай тобі поставлять діагноз!
Чаклун упав, став рачки й попробував так лізти на центральну вулицю.
- Тобі не можна з’являтися в такому вигляді на роботі! - крикнула Герміона.
Нарешті він, здається, визнав її правоту. Використавши скривлену від огиди Герміону як підпору для повернення у вертикальне положення, він крутнувся на місці й щез, нічого не лишивши по собі, крім портфеля, якого Рон встиг вихопити у нього з рук, та кількох летючих згустків блювотиння.
- Бе-е, - Герміона підняла край мантії, обминаючи калюжі блювоти. - Було б значно охайніше приголомшити і його.
- Ага, - погодився Рон, вигулькуючи з-під плаща з чаклуновим портфелем у руках, - але я все одно думаю, що ціла купа непритомних тіл могла б привернути зайву увагу. Але як він рвався на роботу, га?! Ану давай волосся й настійку.
Через дві хвилини Рон уже був маленький і схожий на тхора, як і той забльований чаклун. У портфелі лежала складена темно-синя мантія, і Рон її нап’яв.
- Дивно, що він її не одягнув ще вдома - він же так рвався на роботу. Але то таке, а я тепер, судячи з ярличка на спині, Реґ Катермол.
- А тепер зачекай нас тут, - сказала Герміона Гаррі, який і досі був під плащем-невидимкою, - дістанемо волосся й для тебе.
Довелося чекати хвилин з десять, і вони здалися Гаррі безкінечними, доки він самотньо тинявся в забльованому провулочку біля дверей, за якими лежала приголомшена Мафальда. Нарешті Рон з Герміоною повернулися.