Гаррі Поттер і Смертельні реліквії (з ілюстраціями)
- Автор: Ролінґ Джоан К.
- Серия: Гарри Поттер #7
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА
- ISBN: 978-966-7047-70-2
- Переводчик: Виктор Евгеньевич Морозов
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Гаррі Поттер і Смертельні реліквії (з ілюстраціями)». Краткое содержание книги:
Уже місяць вони по черзі одягали плащ-невидимку і шпигували за головним входом у міністерство, яке Рон, завдяки містерові Візлі, добре знав ще змалку. Вони стежили за міністерськими працівниками, підслуховували їхні розмови і поступово з’ясували, наприклад, хто щодня приходить на роботу сам і в точно визначений час. Інколи щастило крадькома вихопити з чийогось портфеля свіжий номер «Щоденного віщуна». Помалу в них назбиралося багатенько ескізів карт та різних записів - і все це зараз лежало перед Герміоною.
- Що ж, - поволі промовив Рон, - хай буде завтра... думаю, нам треба туди піти вдвох із Гаррі.
- Ой, не починай знову! - зітхнула Герміона. - Скільки можна товкти воду в ступі?
- Тинятися біля входу під плащем - то одне, а тут, Герміоно, йдеться про інше, - Рон тицьнув пальцем у «Щоденний віщун» десятиденної давності. - Ти у списку маґлородців, які не з’явилися на співбесіду!
- А ти зараз помираєш від бризкухи в «Барлозі»! Якщо комусь і залишатися тут, то це має бути Гаррі, бо його голову оцінили в десять тисяч ґалеонів...
- Чудово, я залишуся, - пирхнув Гаррі. - Але не забудьте повідомити, коли знищите Волдеморта.
Рон і Герміона розсміялися, а шрам у Гаррі на лобі сіпнувся з болю. Він схопився за нього рукою. Побачив, як звузилися Герміонині очі, і вдав, ніби просто відкидає з очей волосся.
- Якщо ми підемо всі втрьох, то нам треба буде роз’являтися поодинці, - сказав Рон. - Ми всі вже не вмістимося під одним плащем.
Біль у шрамі посилювався. Гаррі встав. До нього одразу ж підбіг Крічер.
- Хазяїн не доїв суп, а може, хазяїн волів би скуштувати смачненького тушкованого м’ясця, чи пирога з мелясою, до якого хазяїн такий небайдужий?
- Дякую, Крічере, я зараз повернуся... е-е... біжу в туалет.
Розуміючи, що Герміона дивиться на нього з підозрою, Гаррі швидко вибіг по сходах у коридор, тоді на другий поверх, заскочив у ванну кімнату й зачинив за собою двері. Стогнучи від болю, важко повалився на чорну ванну з кранами у формі змійок з роззявленими пащеками й заплющив очі...
Він плавно рухався по тьмяно освітленій вуличці. Будинки по обидва боки були з високими дерев’яними фронтонами й нагадували пряничні хатки з казки.
Він підійшов до одного й побачив при дверях свою білу руку з довжелезними пальцями. Постукав. Відчув, як наростає хвилювання...
Двері відчинила усміхнена жінка. Коли вона побачила Гаррі, лице її застигло, радість зникла, а натомість з’явився жах...
- Ґреґорович? - пролунав пронизливий холодний голос. Вона захитала головою; спробувала зачинити двері. Біла рука міцно їх притримала, не давши захряснутись...
- Мені потрібен Ґреґорович.
- Er wohnt hier nicht mehr! - закричала жінка, хитаючи головою. - Він тут не жити! Він тут не жити! Я його не знати!
Облишивши спроби зачинити двері, вона почала відступати вглиб темного коридору, а Гаррі насувався на неї, тримаючи в довжелезних пальцях чарівну паличку.
- Де він?
- Das weib ich nicht! Він виїхати! Я не знати, я не знати!
Він підняв паличку. Вона закричала. У коридор вибігло двоє маленьких дітей. Вона спробувала затулити їх руками. Спалахнуло зелене світло...
- Гаррі! ГАРРІ!
Він розплющив очі; сповз на підлогу. Герміона гатила в двері.
- Гаррі, відчини!
Він зрозумів, що, мабуть, кричав. Підвівся і відчинив. Герміона одразу ввірвалася у ванну, ледь не втративши рівноваги, і підозріло роззирнулася довкола. Рон забіг за нею й розгублено почав тицяти чарівною паличкою в кожен куток прохолодної ванної кімнати.
- Що ти тут робив? - суворо запитала Герміона.
- А що тут, на твою думку, роблять? - з удаваною бравадою відповів він.
- Ти верещав, наче тебе різали! - пояснив Рон.
- Та ну... Мабуть, задрімав чи...
- Гаррі, не треба мати нас за дурнів, - глибоко вдихнула Герміона. - Ми ще внизу зрозуміли, що в тебе заболів шрам, бо ти став білий, як стіна.
Гаррі сів на краєчку ванни.
- Що ж. Я бачив, як Волдеморт убив якусь жінку. Тепер, мабуть, уже повбивав усіх її рідних. Хоч йому це було ні до чого. Просто вони, як тоді Седрік, опинилися не там...
- Гаррі, не допускай, щоб таке повторювалося! - Герміонин голос луною пронісся по ванній кімнаті. - Дамблдор хотів, щоб ти захищався блокологією! Він вважав, що цей зв’язок небезпечний... Гаррі, цим може скористатися Волдеморт! Що доброго в тому, щоб бачити, як він катує і вбиває, чим це допоможе?
- Зате я знаю, що він робить, - пробурмотів Гаррі.
- То ти навіть не намагаєшся його заблокувати?
- Герміоно, я не можу. Ти знаєш, що я поганий блоколог, у мене це ніколи не виходило.