Фрікономіка. Зворотний бік усього на світі

Якщо вдатися до надто спрощеного узагальнення, то перший список чинників містить опис того, якими батьки є, тоді як другий список містить опис того, що батьки роблять. Діти високоосвічених, успішних та здорових батьків, як правило, добре вчаться у школі; але, напевно, те, чи водять дитину до музеїв, чи лупцюють її, чи віддають до підготовчої дошкільної групи, чи часто їй читають вголос, чи просиджує вона годинами перед телевізором, не має особливого значення.

Для батьків (а також для експертів з дитячого виховання), одержимих «правильною» методикою виховання дітей, це може стати витверезною новиною. Реальність полягає в тім, що, очевидно, методикам виховання приділялося занадто велике значення.

Але це не означає, що батьки не відіграють жодної ролі. Звичайно, відіграють, і чималу. Маємо такий парадокс: на той час, коли більшість людей беруть до рук посібник з дитячого виховання, буває вже надто пізно. Більшість речей, що мають велике значення, були вирішені багато років тому: хто ти є, з ким одружився, яким життям живеш. Якщо ти — кмітливий, працьовитий, добре освічений і добре оплачуваний, та ще й одружився з кимось так само обдарованим, то діти твої матимуть більше шансів досягнути успіху в житті. (А до того ж не завадило б також бути чесним, розважливим, добросердим та допитливим до світу, в якому живеш). Але справа не лише в тім, що ти робиш як батько; найголовніше — яким ти є. У цьому аспекті надміру турботливий і владний батько є схожим на політичного кандидата, який вірить, що на виборах перемагають гроші, тоді як насправді жодні гроші у світі не допоможуть кандидатові, якщо він від початку не подобається виборцям.

У статті під назвою «The Nature and Nurture of Economic Outcomes» економіст Брюс Сакердот приєднався до дискусії на тему спадкових чинників та набутих у результаті виховання, застосувавши довгостроковий кількісний підхід до впливу, який має виховання124. У своїй праці він використав результати трьох досліджень — двох американських і одного британського — проведених серед прийомних дітей. У кожному з них містилися детальні відомості про усиновлених дітей, їхніх прийомних і біологічних батьків. Сакердот виявив, що батьки, які всиновлюють дитину, зазвичай є розумнішими, освіченішими та мають більшу зарплату, ніж її біологічні батьки. Проте всі ці переваги лиш незначною мірою впливали на те, як дитина вчилась у школі. До того ж із даних «Багаторічного дослідження» випливає, що усиновлені діти мають у школі відносно погані оцінки; схоже, що весь той вплив, який справляють на них прийомні батьки, нівелюється й переважується силою генів. Але Сакердот виявив також, що прийомні батьки не назавжди залишаються безпорадними й безпомічними. На той час, коли усиновлені діти стають дорослими людьми, вони різко відхиляються від тої долі, яку їм можна було б пророкувати, зважаючи лише на успадкований IQ. У порівнянні з подібними дітьми, яких не всиновили, вони мали більше шансів вступити до університету, отримати добре оплачувану роботу й одружитися в зрілому, а не в підлітковому віці. Сакердот доходить висновку, що причиною цієї різниці є вплив прийомних батьків.