Пожежник
- Автор: Хилл Джо
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: ТОВ «Видавнича група КМ-БУКС»
- ISBN: 978-617-7489-78-7
- Переводчик: Евгений Гирин
- Жанр: Триллеры
Электронная книга - «Пожежник». Краткое содержание книги:
Він підморгнув. Норма Гілд насипала йому повний черпак равіолі. За консистенцією соус був більше подібний до багнюки.
— Нормо, виглядає чудесно. Твоя рецептура?
— «Шеф Боярді»[61], — відказала Норма.
— Божественно! — вигукнув він і рушив далі, до крекерів «Рітц».
Норма провела його очима, а тоді глянула на Гарпер. Вона набрала ще один черпак равіолі, але замість висипати їх Гарпер у миску, змахнула ковшем до неї.
— Пам’ятаю, коли вона була по телеку. Марта Квінн. Вчила одягатися малих дівчаток, наче повій. Вона, Мадонна й та інша, з волоссям, мов цукрова вата, Сінді Лопер. Такі, як Марта Квінн, люди — причина тому, що світ скарано ріками вогню. Запитай себе, чи Бог дозволив би такій жінці вижити, зробив би Своїм гласом, дав би кликати Своїх людей до захистку? Зазирни собі в серце. Ти знаєш, що то брехні. Її не стало, Мадонни не стало, і кожного лихваря у Жид-Йорку, котрий розбагатів, перетворюючи маленьких дівчат на повій, не стало. Тобі це відомо, й мені це відомо, — равіолі з черпака шльопнули в миску до Гарпер.
— Нормо, я дуже сумніваюся, що Бог затаїв такі антисемітські погляди щодо Нью-Йорка чи будь-якого іншого місця, — відповіла їй Гарпер. — Враховуючи, що Він нарік євреїв обраним народом, це здається вкрай малоймовірним. Ти Ніка не бачила? Він приходив на вечерю?
Норма Гілд окинула її скляним, тупим, недружнім поглядом.
— Не бачила. Може, підеш надвір і погукаєш його?
— Він глухий, — відказала Гарпер.
— Хай тебе це не спиняє.
4
Майкл привів Ніка назад за кілька хвилин до світанку. Хлопчик увесь змок і тремтів від проведеної надворі ночі: темне волосся сплуталося у клубки, замість очей — дві глибокі западини. Гарпер здалося, що вигляд у нього здичавілий, наче його вовки виховали.
Хлопець хутко пройшов повз ліжко Еллі, навіть не зиркнувши на сплячу сестру, крокуючи прямісінько до ліжка Гарпер. На липкій планшетці він написав:
Більше з нею спати не хочу. Можна я спатиму тут?
Гарпер взяла його планшетку і написала:
Навчи як казати «час у ліжко» мовою жестів, тоді по руках.
Ось так Нік Сторі почав спати біля Гарпер замість Еллі, і так Гарпер наново розпочала навчатися амслену; вони домовилися щоночі вивчати одне нове слово чи фразу на знак сплати за дозвіл користуватися ліжком. Вона була тямущою ученицею, їй подобалося практикуватися з ним, а ще тішила ця нагода відволіктися.
Хоча, може, відволіклась вона й занадто: коли в злодюжки дійшли руки поцупити «Портативну маму», Гарпер навіть не помітила її зникнення, поки Рене Ґілмонтон не спитала, що з нею стало.
5
Гарпер ніколи раніше не бачила Пожежника в каплиці — ніхто не бачив, — тож була здивована, як і всі решта, коли він об’явився наступної ж ночі, по тому, як зникла «Портативна мама». У саме приміщення він так і не пройшов, залишившись у притворі перед внутрішніми дверима. Його присутність лише доповнювала мляве, проте стійке відчуття очікування, що наростало всю ніч. Пройшла чутка, що Отець Сторі збирається зробити оголошення щодо крадіжок у жіночому гуртожитку. Збирається вжити заходів.
— Я думаю, слід ту сучку прогнати, — сказала за сніданком Еллі. — Дізнатися, хто вона така й зібрати її манатки. Жодних виправдань, жодних перепрошень.
— Що, як крадійку перестріне кремаційний загін? Вони не лише її прикінчать, вони змусять її виказати розташування табору.
— Нічого вона їм не розкаже. Якщо видерти їй клятого язика перед тим, як піде. І пальці попереламувати, щоб писати не могла.
— Ой, Еллі. Сподіваюся, ти не серйозно.
У відповідь Еллі лише подивилася — з виразом скляного байдужого спокою. Як і всі Пильнувальники, вона вже понад місяць пропускала сніданки. Вилиці виступали достатньо, щоб можна було наяву пересвідчитися в існуванні її черепа.
Зі свого боку Гарпер не хотілося, щоб Отець Сторі, чи будь-хто інший, хвилювався за її втрачені речі. Кожен щось та й загубив: домівку, сім’ю, надію. Поряд з цим усім «Портативна мама» здавалася сущою дрібницею.
Хоча й не сказати, що вона нічого для неї не важила. Гарпер без кінця-краю знаходила, що б іще ввіпхнути в саквояж для дитини. Був там дерев’яний меч з мотузяним держаком, щоб дитя вправлялося в бою на мечах. Був мініатюрний програвач, на який Гарпер записала колискові, казки на ніч та кілька віршів. Була парасоля від дощу та капці — для дозвілля. Та найважливіше те, що там був записник, з якого все й почалося і який вона заповнила фактами («твій дідусь — мій батько — працював у НАСА тридцять років... робив справдешні зорельоти!!»), порадами («до салату можна додати будь-що — скибки яблука, гострий перець, горіхи, родзинки, курку, будь-що — і все одно все смакуватиме добре»), ласкою («на цій сторінці я ще жодного разу не вказала, що люблю тебе, тому ось нагадування: я люблю тебе») та безліччю прописних літер зі знаками оклику («Я ЛЮБЛЮ ТЕБЕ!!!»).
61
«Шеф Боярді» («Chef Boyardee») — торгова марка консервованої пасти та суміжних продуктів, заснована 1928 року італійським іммігрантом з фірми «Кон-Аґра Фудс».