Тарзан та його звірі. Тарзанів син
- Автор: Берроуз Эдгар Райс
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: Навчальна книга - Богдан, Веселка
- ISBN: 966-692-891-4
- Переводчик: Олег Владимирович Покальчук
- Жанр: Другие приключения
Электронная книга - «Тарзан та його звірі. Тарзанів син». Краткое содержание книги:
— Перепрошую, пане, але я не думаю, що будь-коли досягну успіху! — були його перші слова. — Вашому синові потрібен не вчитель, а приборкувач диких звірів!
— Але де ж він? — скрикнула леді Грейсток.
— Він пішов дивитись на Аякса.
Тарзан насилу стримав усмішку і, коли пересвідчився, що вчитель більше переляканий, аніж ушкоджений, викликав свій автомобіль і вирушив до всім відомого приміщення концертної зали.
3
Коли дресирувальник, піднявши нагай над головою, мав увійти до ложі, де стояли готові до відсічі хлопець з мавпою, його відштовхнув високий кремезний чоловік. Щоки хлопцеві вмить зашарілися, коли він глянув на прибулого.
— Тату! — вигукнув він.
Мавпа лише зиркнула на англійського лорда і враз підбігла до нього, щось белькочучи. Чоловік став як укопаний, широко розплющивши очі з подиву.
— Акут! — скрикнув він.
Хлопець спантеличено дивився то на батька, то на мавпу. У дресирувальника з дива відвисла щелепа. Ще б паю англієць видавав точнісінько такі самі звуки, якими щось повідомляла йому мавпа!
А з-за лаштунків дивився на те, що коїлося в ложі, потворний на вигляд дідуган, і на його подзьобаному віспою обличчі відбивалась уся гама людських почуттів — від радощів до переляку.
— Я довго шукав тебе, Тарзане! — сказав Акут. — Тепер, коли я тебе знайшов, я прийду в твої джунглі й житиму там завжди!
Чоловік поплескав мавпу по загривку. У його свідомості довгою низкою попливли спогади, що повертали його до глибин африканського пралісу, де він багато років тому змагався за життя пліч-о-пліч з цим великим людиноподібним звіром. Він ніби знов побачив чорношкірого Мугамбі зі смертоносною палицею, а поруч — страшну пантеру Шіту з вишкіреними іклами й випущеними пазурами. А зразу за ними — величезних мавп Акута. Чоловік зітхнув. Голос джунглів, що, здавалося, давно завмер у ньому, знову владно покликав його, озвавшись у душі. Ой, якби можна бодай на місяць повернутися туди, знову відчути шорсткість густолисту на оголеному тілі й затхлий дух гнилих плодів — цей дух запашного мира для того, хто народився в джунглях. Вернути й відчуття того, як по твоєму сліду нечутно ступає великий хижак, — того, що означає полювати чи бути впольованим. Картина була приваблива… Але потім в уяві постала інша картина — прекрасна жінка, все ще молода і гарна, друзі, домівка, син. Він знизав могутніми плечима.
— Це неможливо, Акуте! — сказав він. — Але якщо вернешся ти, то я знатиму, що вее гаразд. Ти не можеш бути щасливий тут, а я, мабуть, не буду вже щасливий там.
Дресирувальник ступив уперед. Мавпа вишкірила ікла й загарчала.
— Іди з ним, Акуте, — сказав Тарзан з роду великих мавп. — Я прийду завтра, й ми побачимося.
Звір понуро пішов до дресирувальника. Той сказав Джонові Клейтонові, де їх можна буде знайти. Тарзан повернувся до сина.
— Ходімо! — сказав він, і вони вийшли з приміщення.
Кілька хвилин ніхто з них не озивався й словом.
Аж як вони сіли в машину, хлопець порушив тишу.
— Мавпа знає тебе, — сказав він, — і ти розмовляв з нею її мовою. Звідки вона тебе знає і звідки ти знаєш її мову?
І тоді Тарзан з роду великих мавп уперше стисло розповів синові про своє минуле життя, — про народження в джунглях, смерть батьків і яро те, як Кала, велика мавпа, годувала й ростила його, аж поки став дорослим. Він розповів Джекові й про небезпеки й жахи джунглів, про великих звірів, які вистежують одне одного вдень і вночі, про часи засухи та нищівних тропічних злив; про голод, холод і спеку, про незахищеність, страх і страждання. Він розповів йому про все, що має здаватися занадто страшним цивілізованій людині, — розповів, сподіваючись, що хлопець сахатиметься самої думки про джунглі. Проте в усіх Тарзанових спогадах про життя мимохіть бриніло: багато що в джунглях лишалося милим його серцю; розповідаючи, він забув одну — дуже важливу! — річ: цей хлопець поруч нього, який ловить кожне його слово, — син Тарзана з роду великих мавп.
Коли Джек давно вже вклався спати — непокараний! — Джон Клейтон розповів своїй дружині про нещодавню пригоду і про те, що довелося, мовляв, окреслити синові обставини життя його батька в джунглях. Мати, яка передбачала, що її син колись однаково дізнається про ті страшні роки, упродовж яких його батько блукав у джунглях, голим, диким хижим звіром, тільки похитала головою. Вона могла лише сподіватися, що потяг до того життя, який жеврів у душі її чоловіка, не передався синові.