Дівчина, що гралася з вогнем
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millenium #2
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5421-0
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Криминальные детективы
Электронная книга - «Дівчина, що гралася з вогнем». Краткое содержание книги:
Пізно ввечері у своїй квартирі вбито журналіста та його подругу, які вивчали канали постачання до Швеції секс-рабинь з Прибалтики та Східної Європи. Усі підозри падають на найдивнішу дівчину у світі з темним минулим — Лісбет Саландер.
Мікаель Блумквіст починає власне розслідування загибелі своїх колег і друзів, щоб знайти справжнього вбивцю і довести невинуватість Лісбет, яка колись врятувала йому життя.
По всій Швеції розпочато полювання на «вбивцю-психопатку», проте Лісбет Саландер не боїться кинути виклик усім — і мафії, і громадськості, і навіть самій смерті.
Міа Берґман прокинулася о пів на сьому. З вітальні доносилося неголосне бурмотіння телевізора — йшла ранкова передача — і долинав запах свіжозвареної кави. Чутно було також поклацування клавіатури ноутбука: Даґ Свенссон уже сидів за роботою. Вона усміхнулася.
Ще над жодним із своїх нарисів Даґ не працював так старанно. Пощастило їм з «Міленіумом». Узагалі Даґ відзначався надмірною впертістю і незговірливістю, але спілкування з Мікаелем Блумквістом та Ерікою Берґер, здається, пішло йому на користь. Блумквіст указував йому на слабкі місця рукопису, і після розмови з ним Даґ часто приходив додому засмучений. Та зате, переконавшись у його правоті, він брався до роботи з подвійною енергією.
Міа подумала, що зараз, напевно, непідходящий момент, щоб відривати його від роботи. Її місячні затримувались на три тижні. Але в неї ще не було цілковитої впевненості, і тест на вагітність вона теж ще не проводила.
Вона питала себе, чи не час це зробити.
Скоро їй сповниться тридцять років. До захисту залишилося менше місяця. Доктор Берґман! Вона знов усміхнулася і вирішила нічого не говорити Даґові, поки сама не знатиме напевно, а можливо, варто почекати, поки він закінчить книгу, і відкласти розмову до бенкету з приводу захисту докторської.
Вона полежала ще десять хвилин, потім встала і, загорнувшись у простирадло, вийшла у вітальню. Він підвів голову.
— Ще немає й сьомої, — сказала вона.
— Блумквіст знову прискіпувався!
— Лаяв тебе? Так тобі й треба! Тобі він симпатичний, так?
Даґ Свенссон розвалився на дивані і подивився їй в очі.
Помовчавши трохи, він кивнув:
— Працювати в «Міленіумі» добре. Вчора у «Вітряку» я поговорив з Мікаелем, перш ніж ти по мене заїхала. Він запитав мене, що я збираюся робити далі, коли закінчиться робота над цим проектом.
— Ага! І що ж ти сказав?
— Що не знаю. Я вже стільки років вештаюся в незалежних журналістах! Хотілося б знайти постійне місце.
— І цим місцем може стати «Міленіум».
Він кивнув:
— Мікке промацував ґрунт. Він запитав, чи не хочу я влаштуватися на половинний робочий день, на тих же умовах, що Хенрі Кортес і Лотта Карім. Я отримаю робочий стіл в редакції і базову зарплату, а до цього можу приробляти, як зумію сам.
— Тебе це влаштує?
— Якщо вони прийдуть з конкретною пропозицією, я скажу «так».
— Добре. А поки ще немає сьомої години, і сьогодні субота.
— Та ну! Я хотів ще трішки покопирсатися в тексті.
— А мені здається, тобі краще повернутися в ліжко і зайнятися дечим іншим!
Вона усміхнулась йому і відкинула край простирадла. Він перемкнув комп’ютер у режим очікування.
Значну частину наступної доби Лісбет Саландер не відходила від ноутбука, присвятивши весь час збиранню матеріалу. Вона вела пошуки фактів у різних галузях, іноді сама не знаючи, що, по суті, вона шукає.
Частина роботи була не важка. По архівах засобів масової інформації вона зібрала відомості про історію клубу «Свавельшьо МК». Уперше цей клуб, що тоді називався «Тельє Хоґ Райдерс», згадувався в газетних замітках в 1991 році у зв’язку з поліцейським рейдом. У той час він займав покинуту шкільну будівлю в околицях Сьодертельє, і приводом до рейду стали скарги сусідів, які були стривожені звуками пострілів у районі старої школи. Поліція задіяла великі сили і своєю появою перервала збіговисько, що починалося як пивна гулянка, проте незабаром перейшло в змагання із стрільби. При цьому використовувався автомат АК-4, викрадений, як з’ясувалося потім, на початку вісімдесятих років з арсеналу розпущеного стрілецького полку, що дислокувався у Вестерботтені.
Згідно з даними однієї вечірньої газети, в клубі «Свавельшьо МК» значилося шість чи сім постійних членів і десяток прихильників. Усі постійні члени мали в минулому судимості за різні незначні злочини, у деяких випадках пов’язані із застосуванням насильства. Із загальної маси особливо виділялися двоє. Очолював клуб «Свавельшьо МК» такий собі Карл Маґнус, інакше Маґґе Лундін, портрет якого був видрукуваний у вечірньому випуску газети «Афтонбладет» у зв’язку з поліцейською перевіркою клубу в 2001 році. Наприкінці 1980-х — на початку 1990-х років Лундін уже мав п’ять судимостей. У трьох випадках йшлося про крадіжки, приховування краденого майна і злочини, пов’язані з наркотиками. Одну з судимостей він заробив за тяжкі злочини, серед іншого — заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, за що він дістав вісімнадцять місяців в’язниці. Лундін вийшов на волю в 1995 році і з того часу став головою клубу «Тельє Хоґ Райдерс», тоді ж перейменованого в «Свавельшьо МК».