Брама Європи. Історія України від скіфських воєн до незалежності

Котляревський написав першу частину «Енеїди», коли «шкаралупа» церковнослов’янської мови, що домінувала в російській імперській літературі попередньої доби, розпадалася й руйнувалася, дозволяючи літературам, тією чи іншою мірою основаним на народній мові, торувати собі шлях до публіки. Росія знайшла свого першого, насправді великого поета в Олександрові Пушкіні; Україна отримала власного в особі Котляревського. Якими б не були його справжні мотиви використання української мови, Котляревський ніколи не пошкодував про свій вибір. Він написав ще 5 частин «Енеїди». Також він був автором 5 п’єс, написаних українською, серед них «Наталка Полтавка» — любовна історія, дія якої відбувається в українському селі. Мова батьківщини Котляревського — Полтавщини — стане основою літературної української мови для носіїв численних українських діалектів від Дніпра до Дону на сході та до Карпат на заході. Разом із Котляревським народилася нова література. Ця мова отримала свою першу граматику 1818 року, коли була видана «Граматика малоросійського наріччя» Олексія Павловського. Наступного року вийшла з друку перша збірка українських народних пісень, видана Миколою Церетелі (Цертелєвим).

Твори Котляревського могли б залишитися просто приміткою в історії літератури, такою собі цікавинкою, якби не творчість десятків та сотень талановитих послідовників. Не всі з них писали українською мовою, але більшість були романтиками й поділяли захоплення фольклором та традиціями, характерне для XIX століття, та його акцентування більш на емоціях, ніж на раціоналізмі Просвітництва. Місцем народження українського романтизму став Харків, де 1805 року імперський уряд заснував університет, запросивши на вакантні місця професорів з усієї імперії. Бути професором у ті часи означало виявляти цікавість до місцевої історії та фольклору, а Харків мав багаті традиції. Він був адміністративним та культурним центром Слобідської України, заселеної українськими козаками й селянами-втікачами за часів Богдана Хмельницького. Наприкінці XVIII і на початку XIX століття ця земля часто згадується як «Україна». Не дивно, що перший літературний альманах, який почав видаватися там 1816 року, мав назву «Украинский вестник». Хоча він і видавався російською, до друку приймали й україномовні тексти, а на його сторінках автори обговорювали питання української історії та культури.