Вода, павутина

Щойно він зробив останній крок до місця, де закінчується будівля з аптекою, їх заскочив звук з ринку, базару, і Дамір спинився. Змішувалися голоси перегукування, вигукування, гукання, лічення, впізнавання, ойкання, обурення, звинувачення, здивування, невпізнавання, кайкання, чакання, ієкавиці, екавиці, ікавиці, єкавиці, штокавиці, штакавиці[5]… Пречиста вигукнула.

— Еге-гей, народе!

Вона справді вигукнула, і Дамір із роззявленим ротом спинився переляканий, бо краєчком ока бачив, що вона небезпечно перехилилася через край кишені.

— Та пильнуй, не роби так, випадеш!

— Ох, який ти боягуз! Не випаду! Дивись-дивись, скільки парасольок. Дивись, скільки квітів!

Дамір прикрикнув.

— Чого ти так розкричалася? Ти справжня жінка. Зачекай, зайдемо на ринок, тоді й захоплюйся.

— Чекай! Чекай! — показала рукою на стіну високої триповерхівки. — Спинися на трохи, я відпочину. Мушу приготуватися до ринку.

Дамір оперся на стіну будинку, в якому здавна була аптека.

Пречиста витягнула шию, намагаючись поглядом охопити будівлю.

— Згадала! На цій стіні демонстрували фільми. Це теж називалося кінотеатром. Ще до повені.

— Який кінотеатр? Що ти причепилася до тих кінотеатрів? Ти помилилась.

— Ні, я пригадала. Люди приносили стільці без спинок і дивилися фільми.

Дамір не був певен, чи повинен їй у всьому вірити. Стільки років прожила, може, все ж таки, вона щось поплутала… Старі люди забувають. Злякався, що вона може помітити його сумнів, і без потреби додав:

— Стільці без спинок називаються дзиґликами.

— Пригадую, я сіла поруч з якоюсь дівчинкою на того дзиґлика, а ми дивилися мультфільм. Навіть пригадую, що мультик називався «Малюк».

— А той твій «Малюк» дійсно був мультиком?

— Так, але старим.

— Що це означає?

— Та що не було багато страшних картинок, сцен, так кажуть. Не було бійок, розбивання, вбивання, різання, виривання, паління, мучення.

— Тобто ти не любиш цих нових мультиків?

— Та є декілька добрих, вони бодай справедливі.

Нахилила голову, щоб побачити його обличчя.

— «Астерікс», наприклад, для мене він добрий. Розповідь про великих і малих. Справедливе і несправедливе. Ще новіших не люблю, але це не означає, що вони мене не приваблюють.

— Справді? Як може приваблювати щось, чого не любиш?

— О, ще й як може приваблювати те, чого не любиш. Навіть людина, яку не любиш, може бути для тебе привабливою. Особливо це.

— Не хочу про людей говорити. Розкажи мені про мультики. Що тебе приваблює?

— Що мене приваблює? Та не знаю… Тобто знаю. Те, що я знаю, що побачу знищення без наслідків. Так, це. Того вашого койота рознесе бомба, через секунду він вже живий, здоровий, неушкоджений. Джеррі поскубає Тома струмом, відріже йому хвіст, той знову за секунду живий і здоровий разом з тим хвостом. Точно. Це мене приваблює. Те, що я свідомо присутня при знищенні без наслідків.

Засміялася. Пустотливо.