Час великої гри. Фантоми 2079 року
- Автор: Щербак Юрий Николаевич
- Год: 2012
- Язык: украинский
- Год: Ярославів Вал
- ISBN: 978-617-605-003-2
- Жанр: Киберпанк
Электронная книга - «Час великої гри. Фантоми 2079 року». Краткое содержание книги:
У центрі роману «Час Великої Гри» — драматична доля головного героя, генерала української розвідки Ігоря Гайдука. Діючи в період Великої Темряви та після її закінчення, беручи участь у жорстокій політичній боротьбі, наражаючись на смертельний ризик, генерал Гайдук приймає доленосне рішення…
Роман «Час Великої Гри» продовжує стильову лінію «Часу смертохристів» — поєднання магічного реалізму з гротеском, включно з «міфологічними» сценами за участю Христа і Сатани.
Друге. Створити з представників, що зібралися тут, з вас, власне, раду Конфедерації — своєрідний сенат — верховний законодавчий орган, який буде тимчасово уповноважений приймати закони.
Третє. Негайно призначити тимчасово, терміном на один рік, президента і уряд України–Руси, надавши всі повноваження у проведенні внутрішньої та зовнішньої політики. Президентом ново–створеної держави пропоную призначити Василя Волю — відомого лідера, який у найважчий час працював в ім'я нової держави. Уряд має бути складений з представників найбільших міст та земель України. Головою уряду доцільно призначити пана Єфім'єва. Відповідні вибори до парламенту і президентські провести через рік, коли стабілізується ситуація в державі.
Четверте. Пропоную завтра на закритому засіданні прийняти закон про створення Української Народної Армії і оголосити загальну мобілізацію чоловіків від шістнадцяти до сорока років, окремих контингентів жінок — від двадцяти до тридцяти п'яти років. Це має дати нам не менше одного мільйона вояків. Зброї, амуніції та обмундирування в нас вистачить. Ви спитаєте, чому треба набирати до війська дітей? Відповідаю: для того, щоб врятувати від голоду наркотиків і безбатьченківства нашу молодь, дати їй освіту і прищепити патріотизм, любов до Батьківщини.
І п'яте. Пропоную прийняти декрет про вихід України з міжнародного без'ядерного режиму і про можливе застосування ядерної зброї у разі нападу на Україну. Нагадую, що сорок п'ять країн світу вже набули ядерну зброю. Технічно Україна також готова до цього.
Якщо хочете жити — приймайте ці пропозиції. Тоді матимете політичне право керувати великим народом. Пропоную завтрашній день присвятити узгодженню цих питань. Все, що роз'єднує нас — відкиньте. Другорядні питання можна вирішити пізніше. Зараз треба рятувати те, що залишилося від України. Її народ, її землі.
Післязавтра, шістнадцятого березня, після узгодження всіх питань, треба провести урочисте засідання віча і благословити Україну–Русь. Не марнуйте час. Інакше час потягне вас у небуття.
Гайдук закінчив зовсім тихо, але так, що його почули всі, хто перебував у бібліотеці, незважаючи на гомін, що долинав крізь розбиті вікна з місця вибуху.
— Будинок оточений спецназом розвідки. Для вашої ж безпеки. Ви нікуди звідси не вийдете, доки не дійдете згоди. Поїсти можна в сусідній залі. Вибиті шибки замінять картонними щитами. Бажаю згоди.
Він, не давши змоги досвідченим політиканам отямитись, поставити безліч ідіотських запитань, на які не буде відповіді, і знову втягнути учасників у безплідні дискусії, швидко вийшов з зали.
За ним до вестибюля вискочила Оля, яка сиділа за столом секретаріату і нотувала дебати.
— Ну знаєте, Ігорю Петровичу — Ті світлі очі сяяли невідомо від чого — гордості чи гніву хоча можливо, що це був просто наслідок загального збудження від вибуху і частого вживання кави. — Не очікувала від вас такого… такого диктаторського втручання в справи української демократії.
— Немає, дитинко, української демократії, як немає українського колеса чи української теореми Піфагора. Демократія є або її нема. А українським буває лише бардак.
Він, не звертаючи уваги на вартових, притягнув її до себе, скинув з неї чорний берет, погладив золотавий йоржик Ті волосся. Почав цілувати, шепочучи:
— Я так злякався за тебе, коли почув вибух…
— Я оглухла на праве вухо, — поскаржилася вона.
Він подумав, що вони з Олею могли потрапити в епЩентр вибуху коли їхали з Острова. Чи поверталися на Острів.
42
Коли прокинувся о четвертій годині ночі, подумавши, що безсоння стає небезпечним супутником його життя, заспокоїв себе тим, що не може звикнути до нової квартири на Острові. Це була двокімнатна, перероблена з офіцерського готелю квартира у двоповерховому домі, що розташувався в периметрі будівель, які входили до володінь РОК — Розвідувального комітету — включно з комплексом потужних антен і батареєю протиповітряних ракет, майданчиком для трьох «черепах», низкою споруд для окремих підрозділів РОК, в тому числі й чорним, закопаним у землю кубом відділу дешифрування та мальовничим парком — його можна було використовувати для тренувальних цілей.
Думав, що не може спати, бо ще не вжився в чужі стіни, від яких йшов запах фарби, до якого примішувалися ще якісь незнайомі, казенні запахи. Оля вночі скаржилася, що в кімнатах стоїть сира холоднеча від дніпровської води, а обігрівача не змогли знайти на території РОК, обіцяли завтра привезти з міста.
Охоплений безсонням Гайдук знав, що марно намагатися подолати цей стан якимись спеціальними прийомами — лічилками, розслабленням м'язів, — як знав також, що головною причиною безсоння були тривога, замаскована під ніч, під ремонтні запахи, під незнайоме приміщення, і небажання Олі обійняти його, бо втомлена виснажливою роботою в секретаріаті віча й мріє тільки про одне: залізти під ковдру і заснути негайно.