Донор для небіжчика

— Привіт, — просто відповіла симпатична дівчинка і глянула на нього з цікавістю. Повненька не сказала нічого, лише пирснула і зневажливо відвернулася.

Гера знову перевів погляд на її подругу і, намагаючись не почервоніти, подумав, які в неї красиві сірі очі. Чорт! — він узагалі ніколи не говорив із такою красивою дівчиною!

Всі заготовлені наперед слова і фрази кудись випарувались. Гера відчув, що готовий закохатися — уперше по-справжньому.

— Ми з другом… — почав він якось невпевнено, — ми з другом теж сьогодні вирішили погуляти тут.

«Прекрасний початок, дурню! Просто грандіозний! Вона ж зараз просто посміється над тобою… і ця її повна подружка теж. Придумай нарешті що-небудь…»

— От… — закінчив Гера, немов підійшов тільки для того, щоб повідомити цю приголомшливу новину. Повненька хіхікнула, відвернувшись, а він зрозумів, що червоніє.

— Ми теж, — спокійно підтримала розмову сіроока дівчинка і… і Гера полегшено зітхнув, вона не глузувала з нього; її погляд був привітний.

Це Геру підбадьорило:

— Ми хотіли б познайомитися з вами. Погуляти… може сходити в кіно, поїсти морозива. А потім… ну, не знаю… Якщо хочете, покатаємося на Чортовому колесі. Складете нам компанію?

Дівчина посміхнулася (невже вона погодиться?) й запитально глянула на подругу.

— А де ж твій приятель? — поцікавилась вона; Гера не міг відірвати очей від її посмішки.

— Ну, він… дуже сором’язливий, розумієш? — Їх погляди зустрілися знову, і Гера тільки зараз помітив наскільки ця незнайома сіроока дівчина схожа зовні на Анжелу (подружку Марини, з якою він познайомився на початку навчального року, коли вони з Алексом прогулювали шкільні заняття в цьому ж парку). Але вона була значно симпатичнішою за Анжелу. Ні, вона була просто красунею!