Планета Х
- Автор: Кудрицкий Валентин Олександрович
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Профі
- ISBN: 978-966-2398-08-3
- Жанр: Прочая поэзия
Электронная книга - «Планета Х». Краткое содержание книги:
Шановні і дорогі мої друзі! Книга - «Планета ікс», яка лежить перед вами, це моя сьома книга поезії. Вона написана не лише для українців, а для всіх тих, хто любить Україну. Ні! Я не націоналіст, але свій народ люблю більше від іншого, бо це мій народ, який мене народив, який мені передав свою генетичну пам’ять, досягненнями якого я пишаюсь. І моя любов до народу, це як відзнака моєї вдячності. Бо, як говорив наш великий пророк Т.Г Шевченко: «Нема на світі України, немає другого Дніпра». Але, це не значить, що я не шаную і не поважаю інші народи світу і їх культурне надбання тільки тому, що вони мають різні з моїм народом відтінки, інший мовний та релігійний бар’єр, бо, вважаю, що кожна нація і кожна людина має право на своє самовизначення, тобто на свою власну думку, якою б вона не була, якщо вона не принижує гідності людей іншої національності та іншого віросповідання, хоч я за єдину віру у всьому світі, так як єдина віра, це єдиний Бог-Творець, який об’єднує всі народи світу. А то, як подивитися зі сторони, то ніби Богів було багато і що не знаєш, якому Богу молитися і коли відзначати дату його народження, так як євреї, католики і християни справляють Пасху в різний час, що в якійсь мірі налаштовує віруючих задуматись над тим, чи таке може бути насправді, адже Творець Світу був один і в той же час його день народження всі релігії відзначають в різний час? Але це інша тема про яку ми поговоримо в інший час. А тепер про книгу.
Все, що я написав в даній книзі, я адресую тобі, мій народе, хоч і не упевнений, що все написане сприйметься однозначно, так як у багатих одна думка, а в бідних інша. І це цілком закономірно, як і судження про християнство, або якусь іншу релігію, скажемо, мусульманство. Отож і судження про мою творчість буде неоднозначним. До цього потрібно бути підготовленим, а оскільки я людина похилого віку, то часу для викладання своїх думок-переконань залишається обмаль, тому приходиться дещо поспішати, щоб встигнуть викласти свої думки на тому рівні, на якому вони визріли і закарбувались в моєму розумі. Тому вирішив друкувати все, що я думаю, так, як я це розумію, а вам надаю право судити про мої думки з позиції свого бачення.
Чого ти варта, ти хоч знаєш?
І про свою жіночу вроду
Надто високого польоту,
Але одне запам’ятай:
Колись приходить всьому край.
І той хто високо літає,
Занадто низько він сідає.
І ти в той час у нагороду,
Отримаєш таку ж турботу.
Закон життя не обійдеш,
Бо що посієш, те й пожнеш.
Сто літ вони не за горами,
Так що не совайся ногами.
Я ці слова ось написав,
І ніби вкопаний кінь став,
Чому такий сердитий став?
Чи мало крові зіпсував?
Навіщо вавку наживать
І ворогів в старечі роки?
Але не можу обійти,
Як хтось комусь ломає боки.
29.5.2003 р.
КОЛИ ЩЕ БУВ Я МОЛОДИМ
Я дуже бережно і ніжно
Тебе, дикуночко, кохав,
І несміливими очами
Я кожен раз в юрбі шукав.
А як знаходив – гладив коси,
А то бувало уявляв,
Як ми підемо у покоси
Або купатися на став.
І де б не був, в любу хвилину,
Ловив очей твоїх політ,
І задивлявсь, як на калину,
Ту, що цвіте багато літ.
І цілував твої я губки,
І втоми зовсім я не знав,
А поруч голуб у голубки
Так, як і я, чогось прохав.
14.5.1983 р.
КОЛИ ДУША КВІТУЄ
Ти думаєш, що ти квітуєш,
Як линуть пахощі з дібров,
А ти в садку весь день працюєш
І забуваєш про любов?
Життя – коли бурлить й клекоче,
Коли душа вогнем горить,
Коли вона весь час щось хоче,
Й без цих бажань не може жить.
13.7.1981 р.
ВИКЛИК
Виклик всьому світу взяв і кинув я:
– Скільки ж уже можна мучить солов’я?
29.10.2012 р.
В РЕСТОРАНІ
Оля Колі: – О, бармен!
Дай приміряю твій член!
17.9.2012 р.
ЩО ТИ МАТЕРІ ПРИВІЗ?
В хлопця вже своя дружина,
І уже своя сім’я,
А він й ще із батька тягне,
Як голодне порося.
Дід оплачує квартиру,
Ну, а нень купив авто,
А він ходить, як дві гирі
Й плаче: не дає ніхто.
Хлопцю скоро вже під тридцять,
А дружині двадцять два,
А він жде, щоб ще і мати
Теж і їй хоч щось дала.
Ой, ти хлопче, ой ти, хлопче,
Де ти жив і з ким ти ріс?
В тебе стать девізом мусить
Що вже ти батькам приніс?
4.12.2012 р.
«ВЕСЕЛИЙ НАРОД»
Дивний народ у нас, Оксано,
Радіє більш, як всім погано.
Наш народ тоді радіє,
Як хтось від злості сатаніє.
Тому так «весело» й живеться,
Що кожен день хтось з кимось б’ється.
26.11.2012 р.
НАДМІРНА ЛЮБОВ
Я надто вже жінок любив,
І через них себе згубив,
Бо ними так вже захопився,
Що ледь без члена… не лишився.
1.12.2012 р.
ЧОМУ НАЗВАЛИ НАС ХОЛОПАМИ?
Якби ми вухами не хлопали,
Хто б нас осміливсь звать холопами.
6.12.2012 р.
НА ПЛЯЖІ
Пішов і я одного разу
На пляж, аби, позасмагать,
Дивлюсь, лежить гарненька пара
І тут же став спостерігать.
– А як ти думаєш, Миколо,
Як буде краще засмагать,
Якщо спочатку ліву ногу,
А потім праву підійнять?
Микола глянув і сміється,
І став дівчину доставать:
– Так як на мене, то їх треба –
Обидві зразу в руки брать.
15.6.1957 р.
ЧУЖА
Сама щедріша в світі мати,
І тут вже нічого казать,
Синочку ладна все віддати
І, навіть, мужа розтерзать.
О, як я всім їм співчуваю,
Та й що багато говорить,
Як вже пора балбеса того,
Відверто кажучи – убить!
Запам’ятайте, любі наші,
І матері і жіночки,
Що діткам ви тоді потрібні,
Як ще здорові й молоді.
А як вже виросли ті дітки,
В дітей заводиться іржа,
Запам’тай, що в тій кошарі
В якій живеш ти, вже – чужа.
А чоловік – твоя опора,
І це ти вічно пам’ятай,
Отож, роби як він говорить
Й ніколи це не забувай.
А тому хочу й ще порадить,
У кожного в житті є ціль,
А ваші принци і принцеси –
То обоюдна ваша біль.
3.12.2012 р.
НАЙБІЛЬШЕ СВЯТО
Говорять, жінка – то потворство,
І що-де жінка, там біда,
І що вона уся з притворства,
А честі й сліду в ній нема.
Говорять, що жінки – пірати,
І що найбільше в світі зло,
І що з-за них одні розтрати,
Яких із нас не знав ніхто.
Що там, де жінка – пересуди,
І що з-за них завжди розбій,