Планета Х
- Автор: Кудрицкий Валентин Олександрович
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Профі
- ISBN: 978-966-2398-08-3
- Жанр: Прочая поэзия
Электронная книга - «Планета Х». Краткое содержание книги:
Шановні і дорогі мої друзі! Книга - «Планета ікс», яка лежить перед вами, це моя сьома книга поезії. Вона написана не лише для українців, а для всіх тих, хто любить Україну. Ні! Я не націоналіст, але свій народ люблю більше від іншого, бо це мій народ, який мене народив, який мені передав свою генетичну пам’ять, досягненнями якого я пишаюсь. І моя любов до народу, це як відзнака моєї вдячності. Бо, як говорив наш великий пророк Т.Г Шевченко: «Нема на світі України, немає другого Дніпра». Але, це не значить, що я не шаную і не поважаю інші народи світу і їх культурне надбання тільки тому, що вони мають різні з моїм народом відтінки, інший мовний та релігійний бар’єр, бо, вважаю, що кожна нація і кожна людина має право на своє самовизначення, тобто на свою власну думку, якою б вона не була, якщо вона не принижує гідності людей іншої національності та іншого віросповідання, хоч я за єдину віру у всьому світі, так як єдина віра, це єдиний Бог-Творець, який об’єднує всі народи світу. А то, як подивитися зі сторони, то ніби Богів було багато і що не знаєш, якому Богу молитися і коли відзначати дату його народження, так як євреї, католики і християни справляють Пасху в різний час, що в якійсь мірі налаштовує віруючих задуматись над тим, чи таке може бути насправді, адже Творець Світу був один і в той же час його день народження всі релігії відзначають в різний час? Але це інша тема про яку ми поговоримо в інший час. А тепер про книгу.
Все, що я написав в даній книзі, я адресую тобі, мій народе, хоч і не упевнений, що все написане сприйметься однозначно, так як у багатих одна думка, а в бідних інша. І це цілком закономірно, як і судження про християнство, або якусь іншу релігію, скажемо, мусульманство. Отож і судження про мою творчість буде неоднозначним. До цього потрібно бути підготовленим, а оскільки я людина похилого віку, то часу для викладання своїх думок-переконань залишається обмаль, тому приходиться дещо поспішати, щоб встигнуть викласти свої думки на тому рівні, на якому вони визріли і закарбувались в моєму розумі. Тому вирішив друкувати все, що я думаю, так, як я це розумію, а вам надаю право судити про мої думки з позиції свого бачення.
Там, де нас двоє, там – любов,
А де байдужість, просто – дурість,
Бо опустошує всім кров.
15.2.1983 р.
ЯКЩО ВИ КОХАЄТЕ
Хочеш любить? Люби тихенько,
Дивись туди, роби сюди,
Бо та порядність – сволочненька,
І в ній нічого, крім біди?
Скажеш «люблю» – загонориться,
Спрацює підлості закон,
Що перестане і дивиться,
Будь ти хоч Пушкін, чи Ньютон.
І буде вам таке творити,
Що хоч гарцюй на ній до дня!
Ніби у неї, вибачайте,
Та штука зовсім не своя.
Хочеш любить? Люби тихенько,
Дивись туди, роби сюди,
Бо та порядність сволочненька,
Ой, знали б, скільки в ній біди.
Бо простота, відвертість, щирість –
Це хоч і є людська душа,
Але на всіх аукціонах –
Вона не варта ні гроша.
І фея та, задерши носа,
Ніби коза свій куций хвіст,
Не варта й ломаного гроша,
Але нав’яже вам свій твіст.
Бо мало хто, як я побачив,
Оцінить вашу доброту,
Бо за добро вам, запевняю
Покажуть дулю – ось ТАКУ.
6.6.1983 г.
ГРИЦЬКО ДО ДАНИЛА
Ну що сказать я можу, люди,
Любов від Бога є і буде,
А от горілка від лукавих,
І п’ють її не раді слави.
Бо так, як вип’єш чарку-другу,
То можна врізать й в морду другу,
І причипитись до дитини,
А так немає, бач, причини.
2.5.2012 р.
ЗВЕРТАЮСЬ ДО ЖИВИХ
Розсипались зорі по полю
Веселим багаттям кульбаб,
І ніби чиїсь живі долі
З травиці вогнями горять.
Що аж гордовиті тополі
Примчалися всі до села,
Щоб в ньому погрітись доволі
І глянуть на ті чудеса.
А я, ніби з іншого світу
Попав у цю казку чудес,
Дивлюсь, як шепочуться квіти
Весь час до щасливих небес,
І тому повірить не можу,
Що знайдуться десь віслюки,
Що нашу веселу планету
Закидають димом війни.
І там, де по полю сміялись
З травиці шовкові квітки,
Невже буде попіл від згарищ
Летіть, як прокляття в віки?
Не можу я з тим примириться,
Що ніжна жіноча краса
У попіл, у прах розлетиться,
Як виберуть в клісло осла.
Не вірю, що є такі сучки,
В яких замість мозку – дурман,
А в серці мороз і колючки,
Бо він, бачте вже, – капітан.
16.5.1983 р.
ЦІКАВИЙ СВІТ
Цікавий світ, життя цікаве,
Й ніхто не думає про те,
Чому так п’ють багато кави,
Коли в садку жасмин цвіте.
Отож, моліться люди Богу,
Що дав на кому збить оскому.
Бо, щоб робили ми ночами,
Щоб не було жінок між нами?
2.5.2012 р.
НЕ РОЗСТРІЛЮЙ МЕНЕ ТИ ОЧИМА!
Не розстрілюй мене ти очима,
Як смичком по душі не води,
І хоч жінка ти надто вродлива,
А до мене вже більш не ходи.
Не чаруй вже мене, не розніжуй,
Досить кидати пристрасті жар,
Бо в душі вже і так, як в вулкані,
Де суцільний пекельний пожар.
Не тривож ти мене, не розніжуй,
Надто довго до мене ти йдеш,
Може думаєш, поки ітимеш,
То щось краще від мене знайдеш?
Помиляєшся і не діждешся,
І хоч, вибач, я не Насредин,
Та такий я – якого шукаєш,
Я їй-богу у світі – один.
Не розстрілюй мене ти очима,
Волошковим вогнем не дразни,
Бо вже навіть й червона калина
Посміхається нам з далени.
Скільки ж можна дружити з журбою,
І чекать, поки прийде зима?
Щоб своєю холодною кров’ю
Рокові нам писать імена.
22.5.1983 р.
РУБЕЦЬ
Як не вгледів він «рубець»,
Значить муж – не жеребець,
А як вгледить той рубець,
То стає, як – жеребець.
13.9.2012 р.
СІМ СОРОК
Навіть дід сивобородий
Став сім сорок вибивать,
Як принесла баба бутель
Й стала в чарки наливать.
6.7.1957 р.
НЕ ГОНОРИСЬ!
«Не возгордись, не сотвори кумира».
І в цьому є найбільша Божа віра.
А ти скажи, що з себе корчиш,
Коли ховаєш очі вовчі?
Корчиш невинне ти ягнятко,
І думаєш, що янголятко.
Що ти, скажи, без мужа варта?
Та ти ж, немов порожня кварта.
І, крім сичать, що й ще ти вмієш,
Як фарбувати нігті й вії?
Чи ти хоч раз сказала «мамо»
На жінку, що вас двох кохає,
Що вам дала квартиру, дачу,
Бо й ще б жила в краю собачім,
А ще говориш, що ти вчилка,
Та ти не вчилка, а цідилка.
За що себе ти так кохаєш,