Чоловіки під охороною
- Автор: Мерль Робер
- Год: 1989
- Язык: украинский
- Год: "Всесвіт", 1989, №6-8
- Переводчик: Григорій Філіпчук
- Жанр: Социально-философская фантастика
Электронная книга - «Чоловіки під охороною». Краткое содержание книги:
У романі «Чоловіки під охороною» (1974) Р. Мерль розглядає складні психологічні взаємини між людьми в екстремальних умовах, породжених фантазією письменника, але цілком можливих у капіталістичному суспільстві. Роман «Чоловіки під охороною» належить до одного з найпопулярніших у наш час підвидів наукової фантастики — до соціальної антиутопії, що розглядає можливі й неможливі моделі суспільства майбутнього, цього разу суспільства, керованого «фемінократією».
Берідж повертає мені листа й байдужно каже:
— Те, що вони передбачили «лаборантку», свідчить про одне: вони вже діставали такі самі відмови, як ваша.
— Ви знаєте, що й Стайн відмовився?
— Ну звісно. Я знаю й те, що відповів Малберрі. Стайн отримав від нього листа вчора. Я вам коротко перекажу його зміст: шановний професоре Стайнмеєр, як проконсультували нас рабини, що до них ми звернулися, ви буквально сприймаєте текст тридцять восьмого розділу Книги буття й нехтуєте його дух. Онанів гріх полягав у вмисній безплідності. А захід, який здійснює наша служба, навпаки, покликаний збільшити плідність. Оскільки ви одружені, то вам цілком може зарадити дружина. Лаборантка тільки збере в пробірку сім’я.
Берідж замовкає. Мені здається, про все це можна було б розповісти якось інакше — хтозна, може, навіть з усмішкою. Зрештою, абсурд не конче має бути кафкіанським, він може бути й комічним. Адже вони все ж таки проконсультувалися в рабинів!.. Та ні, Берідж, схрестивши руки на грудях, тримає під пахвою теку, дивиться на мене — й не бачить мене. І жодна рисочка на її обличчі не зворухнеться. Я відчуваю, як мені помалу передається її холод, і, звівши брови, кажу:
— А що я маю робити тепер?
— А тепер ви відгукнетесь на заклик батьківщини й дасте ствердну відповідь.
Берідж сказала це, не моргнувши, навіть не відчувши іронії своїх слів.
— А Стайн?
— Ріта порадить йому дати згоду.
— Ріта?
— Так ми називаємо нашу спільну подругу.
Я дивлюся на Берідж: отже, мене остаточно залучили до отого «ми». Чи не тому я враз помічаю, що переді мною крижана брила? Чи не хоче Дія Берідж раз і назавжди дати мені відчути, що вона мною керує?
Перегодя я кажу:
— Берідж, я хотів би поставити вам кілька запитань.
Вона кидає погляд на свій годинник і сухо відповідає:
— В мене тільки п’ять хвилин. А мені ще треба поговорити з вами з приводу паперів, що лежать у цій теці.
— Я говоритиму коротко: куди веде дріт від мікрофона в моєму кабінеті?
— До мого кабінету. — Вона на мить замовкає, ніби даючи мені змогу зібратися з думками.
— Тож ви можете стирати записи на магнітофонній стрічці?
— Коли я цього захочу й ті записи, які я захочу.
— Друге запитання: як вам пощастило ввійти в довіру до Берроу і компанії?
— Я давно належу до РВЖ.
Я аж підстрибую.
— Ви член Руху за визволення жінок?
— Ви в цьому сумнівалися?
— Правду кажучи, ні. — По короткій мовчанці я веду далі: — Мабуть, я таки йолоп, бо тепер уже нічого не розумію.
— Все дуже просто: я член РВЖ, але терпіти не можу оту тваринну статеву зверхність, війну між статями й заборону на подружнє життя.
— На такій самій позиції стоїть і Аніта!
Берідж насуплює брови, її голубі очі спалахують, і вона вкрай зневажливо каже:
— З тією різницею, що я борюся проти Бедфорд, а вона їй служить!
— Еге ж, знаю, — кажу я. І додаю перегодом: — Я це зрозумів.
— З деяким запізненням! — відрубує Берідж.
— Ваша правда. Як каже Ріта, я насилу вибрався зі свого власного кокона.
Я дозволяю собі засміятись, але Лія не реагує.
— Щоб вам, докторе, було все ясно, — каже вона, — я хотіла б дещо уточнити: я член РВЖ, але я проти такої організації, якою її замислила Бедфорд, і проти Бедфорд як диктатора.
— Що ж, я з вами згоден, ви її краще знаєте.
— Я задоволена вами, — кидає вона холодно. — Так нам буде куди легше.
Помовчавши трохи, я запитую:
— Ви не бажаєте поговорити зі мною про «нас»?
— Навіщо? Ви знаєте, яка в нас мета.
— Я хотів би поговорити про людей.
На це Берідж рішуче відповідає:
— У Блувіллі ви матимете справу тільки з Рітою та мною.
Я зиркаю на неї. Отже, підпільний рух суворо поділяється на окремі осередки, щоб у разі викриття одного з них можна було уникнути розгрому решти.