Кладовище домашніх тварин
- Автор: Кинг Стивен Эдвин
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-966-14-9653-7
- Переводчик: Анатолій Пітик
- Жанр: Триллеры
Электронная книга - «Кладовище домашніх тварин». Краткое содержание книги:
Рейчел застогнала.
— Док, май совість!
Луїс підвівся, розпрямив спину і потягнувся вліво-вправо, що аж трохи хруснув хребет.
— Це все просто іграшки.
— І ми їх уже всі зібрали. Пам’ятаєш минулий рік? — Рейчел захихотіла, і Луїс також посміхнувся. Минулого року вони все старанно зібрали і спакували, до четвертої ранку прововтузилися. А Еллі потім вирішила, що коробки були навіть цікавішими за самі іграшки.
— ОТТАКА коробка! — сказав Луїс, пародіюючи Еллі.
— Добре, ходімо в ліжко, — мовила Рейчел. — І я вручу тобі твій подарунок завтра вранці.
— Жінко, — відповів він на те, встаючи на повен зріст. — Він і так мій по праву.
— Я знаю, чого тобі хочеться, — розсміялася вона. І в цю мить щирих веселощів була так схожа на Еллі… і на Ґейджа.
— Хвилиночку, — зупинив він. — Я маю ще дещо зробити.
Він підійшов до комірчини і витягнув звідти один зі своїх черевиків. А потім відсунув камінний екран від помираючого вогню.
— Луїсе, що ти….
— Побачиш.
Зліва від каміна розташувалася купка м’якого сіруватого попелу. Луїс поставив туди черевика, лишаючи глибокий слід, а потім ще раз, з іншого боку.
— Ось так, — сказав він і відніс черевика назад у комірчину. — Тобі подобається?
Рейчел знову захихотіла.
— Луїсе, Еллі стрибатиме від щастя.
За останні два тижні навчання до Еллі дійшли тривожні й страшні чутки, які вже встигли облетіти всю школу: Санта Клаус — насправді тато. Цю ідею тільки посилило враження від зустрічі зі шклявим Сантою у Бенгорському шопінг-центрі кілька днів тому. Санта сидів у кав’ярні за столиком, відкинувши бороду набік, і поїдав чізбургер. Це дуже схвилювало Еллі (здавалося, що чізбургер стурбував її навіть більше, ніж фальшива борода), і тут уже не допомагали ніякі розповіді Рейчел про те, що насправді це лишень помічник справжнього Санти, який сидить у себе на півночі, готується до подорожі і перечитує листи дітей, які написали про свої бажання в останню мить. Він дуже зайнятий, адже на нього чекає довга і напружена поїздка.
Луїс обережно поставив на місце камінний екран. Тепер у попелі чітко виднілися сліди від великих черевиків. Ноги чарівника, вочевидь, рухалися в напрямку різдвяної ялинки, аби лишити подарунки для родини Крідів. Ілюзія була бездоганною, якщо не зважати на те, що обидва сліди були від лівого черевика… Та Луїс сумнівався, що Еллі здогадається.
— Луїсе Крід, я кохаю тебе, — Рейчел поцілувала його.
— Ти вийшла заміж за героя, крихітко, — щиро посміхнувся Луїс. — Будь зі мною. І ти станеш зіркою.
Вони рушили до сходів. Луїс вказав на журнальний столик, який Еллі присунула до телевізора. Там стояло вівсяне печиво та бісквіти. І навіть пляшка пива. «ДЛЯ ТЕБЕ, САННА», — повідомляла записка кривим почерком Еллі.
— Ти хочеш печиво чи бісквіт «Рінг-Дінг»[98]?
— Бісквіт, — відповіла Рейчел і з’їла половинку.
Луїс узяв пляшку з пивом.
— Від пива в такий час у мене розболиться живіт, — зауважив він.
— Дурниці, — весело сказала вона. — Уперед, док.
Луїс поставив пляшку з пивом назад і раптом схопився за кишеню халату, неначе про щось забув — хоча, звісно ж, він чудово пам’ятав про маленький важкий пакетик.
— Ось, — простягнув він. — Це для тебе. Можеш відкривати — уже ж за північ. Щасливого Різдва, люба.
Вона взяла маленьку коробочку, обгорнуту сріблястим папером і перев’язану блакитною стрічкою.
— Луїсе, що там?
Він знизав плечима.
— Мило. Зразки шампуню. Не пам’ятаю, якщо чесно.
Вона розгорнула подарунок уже на сходах, побачила там коробочку «Тіффані» і скрикнула. Рейчел відкрила її і просто стояла та дивилася, трохи розтуливши рота.
— Ну як? — стурбовано запитав він. Луїс ніколи раніше не дарував їй ювелірних прикрас, тому нервувався. — Тобі подобається?
Вона обережно витягла золотого ланцюжка і з трепетом піднесла крихітний сапфір до світла. Він мерехтів і переливався блакитними іскрами.
— О Луїсе, це так прекрасно! — Він побачив маленькі сльозинки в кутиках її очей і почувався водночас зворушеним і стривоженим.
— Крихітко, не плач, не варто…
— Луїсе, але ж ми не можемо собі дозволити — ти не можеш дозволити…
— Тсс, — сказав він. — Я збирав гроші ще з минулого Різдва. І це не так дорого, як ти думаєш.
— І скільки ж?
— Я ніколи не скажу тобі цього, Рейчел, — урочисто мовив він. — І ніякими тортурами ніхто не витягне з мене цю інформацію. Дві тисячі доларів.
98
Глазурований шоколадний бісквіт з молочною начинкою.