Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Зарубежная классическая проза » Жак фаталіст і його пан
Жак фаталіст і його пан - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Жак фаталіст і його пан

Электронная книга - «Жак фаталіст і його пан». Краткое содержание книги:

Роман Дені Дідро «Жак фаталіст і його пан» в українському перекладі Леоніда Кошелівця, виданий у Мюнхені в 1970 році. Цей твір Дідро є одним з найаванґардніших (навіть за сучасними мірками) і найдотепніших творів всесвітньої іронічної літератури, і займає достойне місце в одному ряду з такими шедеврами, як «Ґарґантюа та Пантаґрюель» Франсуа Рабле, «Дон Кіхот» Мігеля Сервантеса, «Трістрам Шенді» Лоренса Стерна, «Рукопис, знайдений у Сараґосі» Яна Потоцького, «Мертві душі» Миколи Гоголя, «Пригоди бравого вояка Швейка» Ярослава Гашека... В романі йдеться про подорож простолюдця Жака та його пана невідомо звідки невідомо куди. Аби уникнути нудьги, Жак намагається розповідати панові історію свого кохання. Але ця розповідь повсякчасно переривається несподіваними пригодами та теревенями інших персонажів про чудернацькі чи кумедні події, ба навіть розмовами читача із автором...
1 ... 69 70 71 72 73 74 75 76 77 ... 114
Перейти на страницу:

Жак: Вона втратила свого чоловіка під час однієї подорожі до Парижу; і клята душа, той чоловік, і слова не хотів чути про причастя перед смертю. Тоді ту пані замка, у якої Рішар зустрівся з абатом Гюдсоном, попросили помирити його з чепцем.

Пан: Що ти хочеш сказати своїм чепцем?

Жак: Чепець це шапчина, яку надівають на голови немовлятам.

Пан: Розумію. І як вона заходилася переконувати його, щоб він змалився?

Жак: Сіли колом біля вогню. Лікар, помацавши пульс хворого, який, як він помітив, був дуже кволий, сів до кола з іншими. Пані, про яку мова, сіла ближче до ліжка хворого і звернулася з кількома питаннями до доктора, так щоб і не говорити дуже голосно і щоб хворий почув усе, що йому з розмови належало чути. Отак між тією пані, доктором і кількома присутніми зав'язалася розмова, яку я вам перекажу за порядком.

Пані: Чи не сказали б ви нам, докторе, як почуває себе пані принцеса Пармська?

Доктор: Щойно я був в одному домі, де мене запевнили, ніби їй так погано, що нема жодної надії на видужання.

Пані: Ця принцеса завжди була зразком побожности. І кожного разу, коли почувала себе в небезпеці, жадала висповідатися й причаститися.

Доктор: Парох* з Сен-Року має принести їй сьогодні святі мощі до Версалю; але він прибуде запізно.

Пані: Не сама лише інфанта подає цей добрий приклад. Пан герцоґ Шеврез, який був важко захворів, не чекав, поки йому запропонують висповідатися й причаститися, він сам покликав священика, і це було вельми приємне для родини.

Доктор: Йому тепер багато ліпше.

Хтось з присутніх: Певно ж, що від причастя не вмирають; навпаки.

Пані: Справді, коли надходить небезпека, належить виконати цей обов'язок. Здається, що хворі не розуміють, як важко для тих, що їх оточують, пропонувати їм це зробити, хоч і як це конечне.

Доктор: Я був сьогодні в одного хворого, який два дні тому спитав мене:

— Докторе, як ви оцінюєте мій стан?

— Пане, у вас велика гарячка, і важкі напади її будуть повторюватися.

— Ви припускаєте, що черговий напад може статися в скорому часі?

— Ні, але я боюся лише за сьогоднішній вечір.

— Коли так, то я мушу попередити одну людину, з якою маю полагодити справу, що стосується мене самого, щоб упоратися з нею, поки ще маю ясну голову...

Він висповідався і прийняв святе причастя. Я прийшов увечорі, нападу гарячки не було. Учора йому було ліпше; сьогодні небезпека для нього вже проминула. У своїй лікарській практиці я бачив багато випадків такого впливу святого причастя.

Хворий (до прислужника): Принеси сюди мою курку.

Жак: Принесли йому курку, він хотів її розламати, але йому бракувало сили. Йому порізали крило, на маленькі шматочки. Він зажадав хліба, жадібно кинувся на нього і почав жувати на повен рот, але не міг проковтнути і мусів виплювати на серветку. Потім зажадав чистого вина, ледве змочив ним губи й промовив:

— Я почуваю себе дооре...

Але не минуло й півгодини, як він був мертвий.

Пан: Але все таки та пані почала була добре... А як з твоїм коханням?

Жак: А наша умова, на яку ви погодилися?

Пан: Розумію... Ти влаштувався у замку Деґляна, і стара служниця наказала своїй молодій донці Денізі відвідувати тебе чотири рази на день і доглядати тебе. Але заки ти оповідатимеш далі, скажи мені, чи Деніза зберегла свою цноту?

Жак (кашляючи): Думаю, що так.

Пан: А ти?

Жак: Опливло вже багато часу, як по моїй цноті й сліду не стало.

Пан: Виходить, це не була твоя перша любов?

Жак: Чому ж?

Пан: Тому що люблять ту, якій свою цноту віддають, як і тебе любить лише та, яку ти позбавив цноти.

Жак: Іноді так, іноді ні.

Пан: А як ти втратив свою цноту?

Жак: Я її не втратив; я за всіма правилами поміняв її.

Пан: Розкажи мені кількома словами, як відбувся цей обмін.

Жак: Це було б, як перша глава в євангелії Луки — безконечна літанія, той народив і т. д.,* починаючи від першої й кінчаючи Денізою, останньою.

Пан: Яка переконана, що дістала її, а насправді — ні.

Жак: Як і перед Денізою дві сусідки в нашому селі.

Пан: Які вірили, що дістали твою цноту, хоч її й сліду не було.

Жак: Так.

Пан: Обдурити двох, не віддавши їм своєї невинносте, не велика штука.

1 ... 69 70 71 72 73 74 75 76 77 ... 114
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)