Говард Філіпс Лавкрафт. Повне зібрання прозових творів. Том 3

Була восьма вечора, ми не мали запасних батарей, щоб забезпечити безперебійне освітлення за допомогою ліхтариків. Ми майже безперервно упродовж п’яти годин присвічували ними, коли робили замальовки і обстежували нижній рівень міста, а тому наших сухих електричних батарей вистачить щонайбільше на чотири години. Втім, якщо користуватися тільки одним ліхтарем і вмикати його лише в особливо цікавих або небезпечних місцях, можна без ризику подовжити час його роботи. Ходити без світла по цих гігантських катакомбах — справа небезпечна, а отже, якщо вирушати до безодні, доведеться відмовитись від подальшого розшифровування настінних зображень. Звісно, ми мали намір знову відвідати це місце і кілька днів, а можливо, навіть тижнів присвятити його ретельному вивченню і фотографуванню — цікавість уже давно взяла гору над страхом, але зараз треба було без зволікань рушати. Наші запаси паперу для позначення шляху дуже зменшилися, і хоча нам не хотілося використовувати для їх поповнення записники чи альбоми для малювання, усе ж довелося пожертвувати задля цього одним великим зошитом. У найгіршому випадку почнемо робити зарубки на камені, і навіть заблукавши, зможемо рухатися котримось із тунелів, аж поки не видибаємо на світло. Якщо, звичайно, матимемо вдосталь часу для спроб і помилок. І ось, палаючи завзяттям, ми рушили у визначеному напрямку до найближчого тунелю.

Якщо вірити настінним зображенням, на основі яких ми накреслили карту, потрібний нам тунель міг пролягати не більш як за чверть милі від того місця, де ми перебували; на нашому шляху траплялися міцні будівлі, до яких цілком можна було потрапити, однак треба було йти під товщею льоду. Вхід до тунелю мав бути у підмурівку, починаючись від найближчого до гірських хребтів кута великої п’ятикутної споруди, вочевидь, громадської або культової. Одначе ми ніяк не могли пригадати, чи бачили щось подібне з повітря, а тому зробили висновок, що горішня її частина або сильно пошкоджена, або цілком зруйнована внаслідок розламу криги. Якщо це так, тунель, вірогідно, міг бути завалений, а отже, нам лишалось тільки спробувати пройти іншим тунелем, що починався майже за милю на північ. Русло річки не дозволяло потрапити до південних тунелів, і якби виявилося, що обидва найближчі до нас завалені, були б усі підстави сумніватися, що батареї дозволять дістатися до наступного північного тунелю, до якого йти іще понад милю.