Говард Філіпс Лавкрафт. Повне зібрання прозових творів. Том 3
- Автор: Лавкрафт Говард Филлипс
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Жупанського
- ISBN: 978-966-2355-69-8
- Переводчик: Остап Українець
- Жанр: Детская проза
Электронная книга - «Говард Філіпс Лавкрафт. Повне зібрання прозових творів. Том 3». Краткое содержание книги:
Скажу відверто: усі розкидані речі були з табору Лейка, і серед них бляшанки, відкриті таким самим дивним способом, як і бачені на тому нещасливому місці, а ще багато обгорілих сірників, три ілюстровані книжки з плямами невідомого походження, порожній каламар, зламана авторучка, дивно покраяні клапті хутра і брезенту з наметів, батарея для електричного ліхтарика з інструкцією, коробка від такого, як у нас, обігрівача і розкидані зім’яті папірці. Від одного вигляду цих речей ставало млосно, та коли ми розгладили папірці і побачили, що на них намальовано, то зрозуміли, що найгіршим було саме це. У таборі ми натрапили на деякі дивно поцятковані папери, тож могли підготуватися до чогось подібного, однак витримати побачене у доісторичних склепах жахливого міста було неможливо.
Божевільний Гедні міг відтворити групи цяток, зімітувавши візерунки на зеленкуватих мильних каменях, відтворити їх у тому ж вигляді на п’ятикутних могилах похованих чудовиськ. Він же міг похапцем зробити грубі замальовки — вдалі і не дуже — із зображенням прилеглих частин міста, позначивши шлях від обведеного колом об’єкта, розташованого осторонь нашого попереднього маршруту — великої циліндричної башти, зображеної на барельєфах; нам з борту літака вона здалася великою круглою дірою — до п’ятикутної споруди і самого входу в тунель. Він міг, я повторюю, зробити такі малюнки; те, що лежало перед нами, поза сумнівом, було так само скопійовано в крижаному лабіринті з якихось барельєфів пізнього періоду, хоча й не з тих, які послужили джерелом для наших креслень. Однак чого цей незугарний маляр ніколи не зумів би зробити, то це відтворити неповторний стиль і точність малюнка, рівень якого, попри очевидну поспішність і недбалість, значно перевершував різьблення, з якого роблено копію; характерну і непомильно впізнавану техніку Древніх доби розквіту нині мертвого міста.
Хтось назве нас із Денфортом божевільними, бо після усього цього ми не кинулись навтьоки, рятуючи життя, оскільки висновки — хай навіть і дикі — напрошувалися самі собою, і нема потреби пояснювати моїм читачам, якими вони були. Можливо, ми таки втратили розум — хіба ж я не називав ці страшні місця горами божевілля? Але здається, що мене охопив той самий запал, який змушує інших вистежувати хижаків у джунглях Африки, аби дослідити їхнє життя чи сфотографувати. І хоч як ми були паралізовані страхом, десь у глибині наших душ палахкотів незгасимий вогник цікавості, що, зрештою, і пересилив наші страхи.
Звісно, ми не прагнули зустрітися віч-на-віч з тим — або з тими — хто, як ми знали, тут побував, але у нас складалося враження, що вони вже пішли. Уже, мабуть, знайшли поблизу інший хід до безодні і пройшли ним, тепер на них чекає зустріч із чорними як ніч залишками минулого в його останньому притулку — притулку, якого вони ніколи не бачили. Або, якщо і цей тунель заблокований, могли піти на північ шукати інший. Ми не забували, що вони здатні обходитися без світла.
Вертаючись подумки до цієї миті, я не можу напевне сказати, які саме емоції нас тоді охопили, яких змін зазнали наші прагнення, що саме настільки загострило наші очікування. Зрозуміло, ми не хотіли зустрітися з тими, кого боялися; водночас, не заперечую, у нас виникло зачаєне, підсвідоме бажання постежити за тими істотами із безпечного укриття. Ми не втратили непогамовного бажання побачити саму безодню, проте у нас з’явилася нова мета, позначена великим колом на зім’ятому аркуші паперу. Ми без вагань упізнали в цьому загадковому символі дивну циліндричну башту з найдавніших барельєфів, яка з повітря видавалася величезною круглою дірою. Навіть на цьому поспіхом зробленому кресленні вона справляла неймовірне враження і змушувала думати, що нижче рівня криги у башті може бути щось надзвичайно важливе, скажімо, якісь небачені архітектурні дива.