Повна академічна збірка творів
- Автор: Сковорода Григорій Савович
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Повна академічна збірка творів». Краткое содержание книги:
3 Згідно з давніми віруваннями, лотос мав здатність відбирати в людини пам'ять. Про це писав іще Гомер (Одіссея, IX, 93-97): ".. .та дали вони лотоса їм скуштувати. / Тільки як хто споживе цих плодів, як мед той, солодких, / Той ні вернутись не хоче, ні звістки про себе подати, - / Так і вони залишитись поміж лотофагів бажали / Й лотоси там споживать, а вертати не думали зовсім" [Гомер. Одіссея / Переклад із старогрецької Бориса Тена. -Харків, 2004. - С. 192].
4 Образ "перського скарб)/' міг бути навіяний рядками послання Марка-Антуана де Мюре «Ad Petrum Gerardium»: "Ut laetus ad vos tendit et gazis libens / Vos anteponit Persicis" [M. Antonii Mureti Presbyterii, J. C. et Civis Romani Oratores ac Poetae clariss[imi] Orationes, Epistolae, Hymnique Sacri. Editio nova. - Lipsiae, MDCLXV. - P. 492]. Слід сказати, що слово gaza вживалося також у кириличній транслітерації й тлумачилось як "скарб, богатство, скарбница, склеп" [див.: БериндаП. Лексікон славеноросскій и имен толкованіє. - Київ, 1627.-Ст. 41].
5 Переклад Мирослава Роговича [Сковорода Г. Повне зібрання творів: У 2 т. - Київ, 1973. -Т. 1.-С. 104-105].
De umbratica Voluptate
Si levis umbra tegit, fugit hinc, mox aestus adurit;
Sin te aedes, erit hie nocte dieque quies.
Sic carnis dulcedo, simul te melle perunxit,
Mox velut umbra fugit, pectora felle replens. Heu! fuge, Care Deo, fuge sis! latet hamus in esca;
Esca fugit propere, sed manet hamus edax.
At non sic virtus: animum fadt ilia virilem,
Et prius est gravior felle, deinde lubet.
Quale est, si sumas aegre medicamen amarum,
Post tibi dulce tamen fit genus omne dbi. Quique febri somnum suadenti cedere non vult,
Mox ibi temperies nempe serena redit.
Quique tulit coeptam brumam, ver dulce sequetur:
Quos prius umbra fovet, bruma deinde venit. Iustus ubique Deus, qui temperat omnia rerum;
Nil est sincerum, miscuit omne Deus.
Namque superfidem dulcedo texit amari;
Dulce quod indpiet, finis amarus erit.
Contra dulcedo tetrico praetexta labore est:
Dulda post capiet, dura vorare valens.
Dulce quidem coepisse valent et vilia corda;
Solis egregiis dulce coronat opus.
Про розраду примарну
Тінь коли легка зникає, палить тебе спека відразу;
Дах як сховає, тоді матимеш спокій завжди,
Тіла так пристрасть недавно тебе солодила медами,
Хутко ж як тінню зника, серце сповняє гірким. Любий богам, утікай! У принаді гачок заховався;
Знада як квапно втече, лишиться гак лиш гризький. Та не така чеснота, бо вона робить душу стійкою,
Спершу, як трійло, гірка, згодом солодка, як мед. Так заживаєш ти ліки гіркі всі з бідою важкою,
Згодом смачною зате будь-яка їжа стає.
Хто не вступився гарячці, що сон навіває, до того, Верем'я тіла його швидко вертає назад.
Зиму сувору хто зніс, той побачить теж весну-красуню;
Хто ж в холодочку сидів, зиму повинен знести. Бог справедливий усюди, чергуючи речі постійно.
Чистих речей не бува: Бог створив всього розмай. Адже поверхня гіркого покрита солодким. Початок Чого солодким бува, те гірким має кінець.
І, навпаки, осолода понурою працею вкрита
И той осолоду здобув, хто зміг спожити терпке. Від осолоди у змозі почати серця лиш нікчемні:
Мало з них працю свою врашті солодким вінча100.
БАЙКИ
Любёзный Пріятель1!
В Седмом Десяткѣ Нынѣшняго Вѣка, отстав от Учителской должности2 и уединяясь в лежащих около Харькова Лѣсах, Полях, Садах, Селах, Деревнях и Пчелниках, обучал я себе добродѣтели и поучался в Біблій, притом, благопристойными игрушками забавляясь, написал полтора десятка Басень, не имѣя с тобою знаемости. А сего Года в Селѣ Бабаях3 умножил оныя до половины. Между ті, Vi, как писал прибавочныя, казалось, будто ты всегда присутствуеш, одобряя мой Мысли и вмѣсгѣ онйх со мною причагцаясь. Дарую ж тебѣ 3 Десятка Басень, Тебѣ и подобным Тебѣ.
Отческое наказаніе заключает в Горесги своей Сладосгь, а Мудрая Игрушка утаевает в себѣ Силу.
Глупую важность всгрѣчают по виду, выпроважают по Смѣху, а разумную Шутку важный печатлѣет Конец.
Нѣт смѣшняе, как умный вид с пусгым потрохом, и нѣт веселѣе, как смѣшное Лицо с утаенною дѣлностью.
100
Переклад Мирослава Роговича [Сковорода Г. Повне зібрання творів: У 2 т. - Київ, 1973. -Т. 1.-С. 106].