Велика маленька брехня

Маделін все пригадувала ті дні, коли вони з Абігель жили вдвох, і часом її долало дивне відчуття, що Ед, Фред та Хлоя були непроханими гостями. Хто ці люди? Вони ніби прийшли у життя Маделін та Абігель і принесли з собою цей галас і безлад, гучні комп’ютерні ігри, бійки, і виштовхали бідолашну Абігель.

Вона засміялася від думки про те, як обурилися б Хлоя з Фредом, коли б довідалися, що вона думає про їхнє існування, а надто Хлоя.

«Але де була я? — вона завжди запитувала це, коли переглядала старі фотографії Маделін та Абігель. — Де татко? І Фред?»

«Ти була у моїх мріях», — відповіла Маделін, і це була правда. Але їх не було у мріях Абігель.

Вона відпила чаю та відчула, що гнів поволі полишає її. Але це не мало нічого спільного з цим дурнуватим чаєм.

Насправді у всьому винен той чоловік.

Бенкс. Саксон Бенкс.

Таке незвичне ім’я.

Вона торкнулася кінчиками пальців прохолодної та гладенької поверхні планшета.

Джейн благала Маделін не ґуґлити його, і Маделін пообіцяла, тож це все було неправильно, але бажання побачити цього мерзотника було нездоланним. Щоразу, коли в новинах вона читала про злочини, їй завжди хотілося побачити злочинця, пильно поглянути в його обличчя та віднайти в ньому ознаки зла. (Вона завжди їх розпізнавала). І це було так просто, лише натиснути кілька кнопок на цьому маленькому прямокутнику, її пальці ніби зробили це без її дозволу, і поки вона думала, порушувати обіцянку, чи ні, результати пошуку уже були перед нею на екрані, ніби ґуґл — це продовження її розуму, вона лише подумала — і воно вже готове.

Вона лише подивиться — дуже швидко, просто прогляне, і тоді згорне сторінку та витре усі згадки про Саксона Бенкса з історії пошуку. Джейн ніколи не дізнається. Не те щоб Маделін хотіла щось із ним зробити. Вона не збиралася планувати ніякої помсти. (Хоча частина її розуму уже простувала цією стежкою: може, афера? може, якось вкрасти його гроші? публічно принизити чи дискредитувати? мав би бути спосіб).

Вона двічі клікнула на посилання, і розгорнула на весь екран одну з гарно освітлених портретних фоток. Забудовник Саксон Бенкс жив у Мельбурні. Цікаво, це він? Симпатичний чоловік, важка щелепа, посмішка задоволеного собою чоловіка, і очі, що, здавалося, дивляться прямо на Маделін доволі войовничо, майже агресивно.

— Ти — придурок, — вголос сказала Маделін. — Ти, либонь, думаєш, що можеш робити що завгодно з ким завгодно?

Що б вона зробила у ситуації Джейн? Вона не могла уявити, що зреагувала б так само, як Джейн. Маделін дала б йому ляпаса. Її б не зламали слова «гладка і страшна», бо вона була впевнена у собі та своїй зовнішності, навіть у дев’ятнадцять, чи особливо у дев’ятнадцять. Вона сама вирішувала, як виглядає.

Може, цей чоловік навмисно обирав дівчат, про яких розумів, що його образи їх ранять.