Щастя. Відверте і чітке бачення щастя і того, чому у нас його немає

Яким було б хороше життя досконалих людей у країні щастя? Щастя і щаслива країна здаються одним цілим. У країні щастя людина щаслива, якщо деінде у неї не склалося. Вище я продемонстрував своєрідне ставлення індивіда до доброчесності та хорошого життя на Сократовому прикладі. Тепер час перейти до з’ясування того, що являє собою хороше життя з іншими людьми, — а також тваринами, як хтось неодмінно тут же підмітить. Припускаю, що з довкіллям усе гаразд. Проблеми утруднюють хороше життя.

Адам і Єва провадили хороше і щасливе життя у раю. Від того часу ніхто більше такого не робив. Рай лишився у мріях. Часто стверджують, що Маркс прагнув створення країни щастя і давав настанови тим, хто до неї прямував. Це неправда. Маркс небагато сказав про країну щастя, що постане після закінчення доби капіталізму. Держава Платона — утопія, місце, якого не існує, але не слід це місце називати країною щастя. Держава існує заради держави і піклується про державні інтереси в ім’я справедливості. Громадяни служать державі і тому щасливі. Ця точка зору викликає у мене сміх, тому не буду більше про це. Під тоталітаризмом мають на увазі політичні погляди, згідно з якими держава — єдина безумовна цінність, а всі інші цінності — інструментальні. Все покладене задля досягнення успіхів держави. Якщо це країна щастя, я не хочу бути її частиною ніяким боком. Відомі утопії написали у XVII столітті Мор і Бекон, але й у них ніякого заохочення індивіда немає.

Я хочу країну щастя, де людина живе хорошим життям і тому щаслива. Щастя держави — цілком інша річ. Тому повернімося до Адама і Єви. Вони споганили рай і були вигнані. Туди, де було знання про добро і зло, норми доброчесності, робота, страждання та інші злидні. Діти вбивали один одного, і в усьому іншому життя вже тоді було таким самим, як тепер. Політика християнських цінностей і західних держав не стосується країни щастя. Фінляндія — не країна щастя, хоч би які задоволені і щасливі люди тут жили. І якщо це не країна щастя, ми не можемо жити тут хорошим життям. Щастя повинно ґрунтуватися на інших менш вимогливих і цінних чинниках. Насолоду тут здобути, звісно, можна, і рівня життя удозвіль. Якість життя може інколи кульгати, але і її можна за бажання виходити. Країна щастя і хороше життя у ній — все-таки інша річ.