Джерело

Наприкінці другого тижня вона повернулася у свій пентхаус на даху готелю поруч із Центральним парком, і її статті про життя у нетрях з'явилися в «Знамені». Вони були нещадними та яскравими.

Вона почула здивовані запитання на званому обіді.

— Моя люба, насправді це ж не ти написала оце?

— Домінік, ти ж насправді не жила у такому місці?

— О так, — відповіла вона. — Будинок на Східній дванадцятій вулиці, яким володієте ви, місіс Палмер, — сказала вона, ліниво жестикулюючи рукою в смарагдовому браслеті, надто широкому і надто важкому для її тонкого зап'ястка, — має каналізацію, що забивається через день, а її вміст розливається подвір'ям. На сонці він виграє блакитно-фіолетовим, наче веселка. Квартал із нерухомістю Клеріджа, яким керуєте ви, містере Бруксе, має найчарівніші сталактити, що ростуть на всіх стелях, — казала вона, схиляючи золотаву голівку до корсажа, прикрашеного білими гарденіями, на матових пелюстках яких поблискували краплинки води.

Ії запросили виступити на зборах благодійників. Це було важливе зібрання, з войовничим, радикальним настроєм, організоване найвидатнішими жінками у цій царині. Алва Скаррет зрадів і благословив її.

— Сходи туди, дитинко, — сказав він. — Ушквар їм по повній. Нам потрібні благодійники.

Вона стояла за трибуною у задушливій залі та дивилася на плескаті обличчя, обличчя, розпусно захоплені усвідомленням власної доброчесності. Вона говорила зважено, без надриву. Вона розповіла, зокрема, таке:

— Родина, яка живе на другому поверсі, не сплачує за оренду, а діти не можуть піти до школи, бо не мають одягу. Батько пиячить «в кредит», хоча при доброму здоров'ї й має пристойну роботу… Пара з третього поверху щойно купила радіоприймач за шістдесят дев'ять доларів і дев'яносто п'ять центів готівкою. Батько родини з п'ятого поверху не пропрацював жодного повного дня у житті й не збирається. У нього дев'ятеро дітей, якими опікується місцева церковна громада. Незабаром народиться десята…