Трудівники моря
- Автор: Гюго Виктор
- Год: 1866
- Язык: украинский
- Переводчик: Степан Пінчук
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Трудівники моря». Краткое содержание книги:
Переклад з французької, примітки та післямова Степана Пінчука.
VII
Нічні покупці і таємничий продавець
Клюбен не показувався в «Готелі Жана» у вівторок увечері, не було його там і ввечері в середу. Того дня, коли запали вечірні сутінки, в провулку Кутанше з'явилися два чоловіки: вони зупинилися перед Жакресадою. Один із них постукав у вікно. Двері крамниці відчинились. Незнайомі увійшли. Жінка з дерев'яною ногою обдарувала їх усмішкою, яку вона приберегала тільки для статечних людей. На столі горіла свічка.
Прибульці були й справді статечні.
Той, хто постукав, озвався:
— Добрий вечір, господине. Прийшов по обіцяне.
Дерев'яна нога знову ущасливила його усмішкою і вийшла задніми дверима у двір з колодязем. Через кілька хвилин двері знову прочинилися, і ввійшов якийсь чолов'яга. Він був одягнений у блузу, на голові кашкет; блуза випиналася, під нею щось було сховано. В її складках позастрягали соломинки. Здавалося, цей чоловік тільки-но прочумався.
Він підійшов ближче. Всі мовчки дивилися один на одного. Обличчя у чоловіка в блузі було тупе і хитре водночас.
— Значить, ви зброяр? — запитав він. Той, хто постукав у двері, відповів:
— Так. А ви парижанин?
— Називайте мене Червоношкірим. Так буде краще.
— Показуйте.
— Ось.
Парижанин витяг з-під блузи рідкісний — як на ті часи - в Європі механізм: револьвер. Револьвер був новенький, блискучий. Обидва відвідувачі почали уважно його розглядати. Той із них, хто знав Жакресаду і кого чоловік у блузі називав зброярем, почав випробовувати механізм. Biн подав револьвер своєму товаришеві, що стояв спиною до світла, — цей відвідувач не був схожий на тутешніх мешканців. Зброяр запитав:
— Скільки?
Чоловік у блузі відповів:
— Я привіз його з Америки. Є диваки, які тягнуть за собою мавп, папуг, всіляку звірину, ніби французи — дикуни. А я ось привіз цю штуку. Корисний винахід.
— Скільки? — повторив зброяр.
— Це такий пістолет, у якого барабан крутиться, наче млинок.
— Скільки?
— Пах! Один постріл. Пах! Другий. Пах!.. Постріли гра дом. Ну? Бачите, як працює?
— Скільки?
— Шестизарядний.
— Ну то скільки ж?
— Шість куль — шість луїдорів.
— А може, п'ять?
— Виключено. Одна куля — один луїдор. Така ціна.
— Хочете дійти згоди, кажіть остаточно.
— Я назвав справжню ціну. Подивіться-но гарненько, пане стрілець.
— Подивився.
— Барабан крутиться, як пан Талейран. Можна було б помістити цей млинок у Довідник флюгерів. Погляньте, яка цяцька.
— Бачу.
— А ствол — з іспанської кузні.
— І це бачу.
— Зроблено зі сталевих стрічок. Ось як виготовляються ці стрічки. В горнило висипають кіш з усяким металобрухтом. Збирають всіляке непотрібне залізяччя — іржаві вухналі, уламки підков...
— І нікому вже не потрібні скіски.
— Щойно хотів про це сказати, пане зброяр. Підкладуть під цей непотріб скільки належиться жару, і ось вам пречудовий сталевий сплав...
— Авжеж. Але в ньому можуть бути тріщини, нерівності.
— Даруйте! Але нерівності можна згладити рашпілем, а поздовжніх тріщин можна уникнути сильним куванням. Сплав обробляють важким молотом, потім ще разів кілька підсипають жару; якщо сплав перегрітий, його підправляють густим мастилом і знову легенько кують. На а потім витягують, накручують на циліндр, і з цих залізних смужок утворюються готові револьверні стволи.
— Ви, певно, мастак у таких справах.
— Я мастак у всьому.
— Ствол має якийсь синюватий відтінок.
— У цьому вся краса, пане зброяр. А досягається цей відтінок за допомогою жирної сурми.
— Ми сказали, що платимо вам п'ять луїдорів.
— Дозволю собі зауважити, пане, що я мав честь назначити ціну в шість луїдорів. Зброяр заговорив упівголоса:
— Послухайте, Парижанине. Скористайтеся з нагоди. Спекайтесь цієї штуки. Таким, як ви, ця зброя ні до чого. З нею ви вскочите в халепу.
— Що правда, то правда, — сказав Парижанин. — Штучка надто примітна. Статечній людині вона б підійшла більше.
— То згодні на п'ять луїдорів?
— Ні, шість. По одному за гніздо.
— Гаразд. Тоді шість наполеондорів.
— Сказав — шість луїдорів.
— Виходить, ви не бонапартист? Віддаєте перевагу Луї перед Наполеоном? Парижанин на прізвисько Червоношкірий усміхнувся.
— Наполеон — кращий, але Луї — вигідніший, — відповів він.