Третє Правило Чарівника, або Захисники Пастви

Безнадійно зітхнувши, Річард відкинув голову на спинку крісла і заплющив очі. Він більше не міг виносити погляд чарівника Меріта. У Меріта був такий вигляд, ніби він збирається прочитати лекцію про шкоду дурної самовпевненості.

Річард привселюдно заявив про свій намір правити світом, але причини, з яких він зважився на це, його прихильники вважали порожньою балаканиною. Він раптом відчув себе безпорадним дурнем. Він — всього лише лісовий провідник, а Шукач — це не те саме, що правитель. Тільки тому, що у нього є дар, він уявив, що може впоратися. Дар… Та він навіть толком не знає, як ним користуватися, цим даром.

Якою безприкладною дурістю було думати, що все вийде! Річард настільки втомився, що йому було важко зібратися з думками. Він вже не пам'ятав, коли востаннє спав.

І не хоче він ніким правити, просто хоче, щоб все це закінчилося пошвидше, щоб залишитися з Келен і жити з нею подалі від всяких битв. Ніч, проведена з нею, була справжнім щастям. І Іншого щастя йому не потрібно.

Генерал Райбах кашлянув.

— Я ніколи не бився раніше — я хочу сказати, не бився з інших причин, крім уз. Бути може, прийшла пора спробувати боротися так, як ви говорите.

Річард миттєво випростався.

— Ви говорите так тому, що, по-вашому, я хочу почути від вас саме це?

— Ну… — Генерал провів пальцем по краю стола. — Ніхто в це не повірить, але солдати жадають миру більше, ніж будь-хто інший, я в цьому впевнений. Просто ми не сміємо навіть мріяти про мир, тому що бачимо занадто багато смертей і звикаємо думати, що це ніколи не скінчиться. Якщо почнеш думати інакше, то відразу розм'якнеш, а якщо розм'якнеш, тебе вб'ють. Коли ворог бачить, що ти прагнеш до бою, він може завагатися, і це дасть тобі перевагу. Але — і це звучить дивно, як ви сказали, — всі ці битви і кровопролиття змушують тебе задуматися, а чи здатний ти ще на щось, окрім як вбивати. Самому собі починаєш здаватися чудовиськом. Чи не це сталося з тими солдатами, які влаштували бійню в столиці Галеї? Можливо, вони в кінці кінців в це повірили. Але якщо нам вдасться зробити так, як ви говорите, вбивства, можливо, все-таки припиняться. — Від столу з хрускотом відламалася довга тріска, і генерал Райбах притиснув її на місце. — Я думаю, солдат завжди сподівається, що коли він уб'є всіх, хто хоче вбити його, то зможе відкласти меч. Духам відомо, що найбільше ненавидить вбивати той, хто змушений це робити. — Він глибоко зітхнув. — Тільки цьому все одно ніхто не повірить!

— Я вірю, — посміхнувся Річард. Генерал подивився на нього:

— Рідко зустрінеш людину, яка знає справжню ціну вбивства. Як правило, люди або звеличують себе, або жахаються, але не відчувають всієї тяжкості і болю відповідальності. Ви відмінний боєць. І я радий, що вам не подобається вбивати.