Третє Правило Чарівника, або Захисники Пастви

Потираючи пальцем золоту підставку лампи, що стояла на краю подіуму, генерал Райбах запитав:

— Магістр Рал, ви всерйоз говорили про те, щоб солдати не користалися правом переможців? Річард подивився в заклопотані очі генерала:

— Так. Так діють наші вороги, але не ми. Ми воюємо заради свободи, а не заради наживи. Генерал кивнув, але відвів погляд.

— Ви хотіли щось сказати з цього приводу, генерале?

— Ні, Магістр Рал.

Річард ляснув долонею по столу.

— Генерал Райбах, я з юності був лісовим провідником і ніколи не командував арміями. Я першим готовий визнати свою необізнаність в цьому питанні. Тому мені знадобиться ваша допомога.

— Моя допомога, Магістр Рал? Якого роду?

— У вас колосальний досвід. Я буду дуже вам вдячний, якщо ви відкрито висловите свою думку, замість того щоб повторювати «Так, Магістр Рал, слухаюсь, Магістр Рал!». Я можу погодитися з вами чи ні, можу розлютитися, але не в моїх правилах карати людей за те, що вони висловлюють свою думку. Якщо ви не виконаєте наказ, я вас заміню, але ви маєте право сказати, що ви про нього думаєте.

Це один із проявів свободи, за яку ми боремося!

Генерал заклав руки за спину і помовчав, підбираючи слова.

— Д'харіанські солдати звикли грабувати тих, кого перемогли, — нарешті сказав він. — І вони чекають, коли можна буде почати.

— Минулі Магістри, можливо, це допускали. Я — ні.

Зітхання Райбаха само по собі було відповіддю.

— Слухаю, Магістр Рал. Річард потер скроні. Від втоми і недосипання у нього розколювалася голова.

— Як ви не розумієте! Мова йде не про завоювання, не про те, щоб відібрати у когось землю. Ми боремося з тиранією!

Генерал, поставивши ногу на стілець, сунув пальці за пояс.

— Не бачу великої різниці. Мені відомо з досвіду, що Магістри Ралів завжди хотіли правити світом. Ви — син свого батька. Війна є війна. І причини для нас не важливі. Ми воюємо, бо нам наказано воювати. Для воїна, який вбиває, щоб вціліти самому, причини війни не мають великого значення.

Річард гримнув кулаком по столу. Гратч відразу насторожився, а Морд-Сіт підійшли ближче.

— Люди, які погналися за тими, хто вирізав Ебініс, думали якраз про причини! І саме це, а не бажання грабувати, дало їм сили вистояти і врешті-решт перемогти! П'ять тисяч галеанських новобранців, які жодного разу не брали участі в битві, розгромили генерала Рігса і його п'ятидесятитисячне військо!

Брови генерал Райбаха зійшлися на переніссі.

— Новобранці? Ви напевно помиляєтеся, Магістр Рал. Я знав Рігса. Це досвідчений командир. Я отримав рапорти про ту битву. Там досить детально описано, що сталося, коли армія Рігса спробувала прорватися в гори. Здобути таку перемогу могли тільки сильно перевершуючі їх за чисельністю сили.

— Отже, вважайте, що Рігс був не настільки досвідчений командир. Ви користуєтеся другорядними джерелами, а мої відомості отримані з перших рук, від людини, яка бачила, як усе відбувалося. П'ять тисяч людей, всі, по суті, хлопчаки, поверталися в Ебініс з навчань, коли Рігс і його виродки вже покинули місто. Ці новобранці погналися за Рігсом і вщент розбили його армію. Їх самих залишилося в живих менше тисячі, але з армії Рігса не вижив ніхто. Включаючи і самого Рігса.