Третє Правило Чарівника, або Захисники Пастви
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Третє Правило Чарівника, або Захисники Пастви». Краткое содержание книги:
— Мені дуже шкода, Магістр Рал, але, схоже, після вашої сьогоднішньої промови мізки у мене набакир. — Реготнувши, він постукав себе по лобі. — Здається, я старію. Пробачте мене.
— Ви хапаєте людей на вулицях і питаєте їх про Матір-сповідницю, тому що сподіваєтеся, що вона жива, і бажаєте запропонувати їй свій захист, але при цьому не можете згадати ні як вона виглядає, ні навіть як її ім'я? Погодьтеся, пане генерал, що найкраще це визначається словом «нісенітниця». І я змушений наполягати, щоб ви забули, як забули ім'я Матері-сповідниці, про ці безглузді пошуки і задумалися б про майбутнє свого народу.
Броган відчув, що у нього починає сіпатися щока. Він знову розвів руками.
— Але, Магістр Рал, як ви не розумієте? Якщо з'ясується, що Мати-сповідниця жива, це буде така удача! Якщо ви переконаєте її в своїй щирості і необхідності здійснення ваших планів, вона стане для вас безцінним помічником. Незважаючи на рішення, прийняте Радою, про яке, зізнаюся чесно, я не можу думати без здригання, багато людей в Серединних землях глибоко поважають Мати-сповідницю, і її підтримка сильно зміцнить їхній дух. Може бути — і це буде сильний хід, — Вам навіть вдасться умовити її вийти за вас заміж.
— Я повинен одружитися на королеві Галеї.
— Добре, нехай так — все одно, будь Мати-сповідниця жива, вона могла б надати вам істотну допомогу. — Пильно дивлячись на Магістра, Броган погладив шрам в кутку рота. — Як ви думаєте, Магістр Рал, є можливість, що їй вдалося врятуватися?
— У той час мене не було в Ейдіндрілі, але говорили, що її страту бачили тисячі людей. Вони впевнені, що вона мертва. Хоч я абсолютно згоден з вами, що, будь вона жива, кращого союзника мені не знайти, справа не в цьому. Чи можете ви назвати мені хоч одну причину, за якою всі, хто бачив страту, помиляються?
— Ну… Мабуть, ні, але я думаю… Магістр Рал вдарив кулаком по столу, і навіть його охоронці здригнулися від несподіванки.
— Досить! Не думайте, що я досить дурний, щоб мене можна було відвернути від справи подібними вигадками! Чи ви вважаєте, що я подарую вам якісь особливі привілеї за вашу пораду ганятися за примарою? Я ж сказав — ніяких привілеїв нікому! Ваша країна буде захоплена, як і всі інші!
Тобіас провів язиком по губах.
— Звичайно, Магістр Рал. Я зовсім не збирався…
— Якщо замість того, щоб думати про своїх людей, ви продовжите пошуки жінки, якій на очах у тисяч людей відрубали голову, то самі закінчите життя на вістрі списа!
Тобіас схилився в поклоні:
— Зрозуміло, Магістр Рал. Ми негайно відправимося в Нікобар, щоб передати ваші умови.
— Нічого подібного! Ви залишитеся тут!
— Але я повинен передати ваше послання королю!
— Ваш король мертвий. — Магістр Рал вигнув брову. — Чи ви хочете сказати, що маєте намір ганятися і за його тінню, вважаючи, що він ховається десь разом з Матір'ю-сповідницею?
Лунетта хихикнула. Броган метнув на неї розлючений погляд, і вона миттєво замовкла. Зусиллям волі Броган повернув на обличчя подобу люб'язної посмішки.
— Без сумніву, буде названий новий король. Нашою країною завжди правили королі. І цьому новому королю я збирався передати ваше послання.
— Оскільки новий король в будь-якому випадку буде вашою маріонеткою, не бачу сенсу у вашій поїздці. Ви залишитеся тут, в своєму палаці, поки не погодитеся прийняти мої умови.
Посмішка Брогана стала ширше.
— Як вам буде завгодно, Магістр Рал. Він потягнувся до кинджала. В ту ж мить червоний стержень однієї з Морд-Сіт виявився у нього перед носом. Броган завмер, боячись поворухнути навіть пальцем.
— Це звичай моєї країни, Магістр Рал. Я не думав вам погрожувати. Я хотів вручити вам свій кинджал в знак того, що маю намір виконати ваші вимоги і залишитися в палаці. Це спосіб дати слово, символ моєї щирості. Ви дозволите?
Жінка не зводила з нього очей.
— Все в порядку, Берліна, — сказав Магістр Рал. Вона неохоче прибрала ейдж, обдарувавши Брогана злобним поглядом. Тобіас повільно дістав кинджал і акуратно поклав на край столу руків'ям вперед. Магістр Рал взяв його і відклав убік.
— Дякую, генерал. — Броган простягнув руку долонею вгору. — В чому справа?
— Традиція, Магістр Рал. У моїй країні, за звичаєм, тому, хто вручає вам свій кинджал, у відповідь дають монетку, срібло за срібло, і цей обмін стає символом мирних намірів.
Магістр Рал пильно подивився на Брогана, потім відкинувся на спинку крісла, дістав з кишені срібну монетку і кинув на стіл. Броган взяв монету і сунув до кишені камзола. Але карбування встиг розгледіти: Палац пророків.