Гра в паралельне читання
- Автор: Иванцова Людмила Петровна
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-966-14-5308-0
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Гра в паралельне читання». Краткое содержание книги:
Жанна зробила крок до столу. І раптом Віталій миттєво накрив флешку долонею. Здивована такою реакцією, Жанна завмерла, всміхнулася самими губами, а потім розвела руками:
– Ну, то ти не пропадеш, раз такий вправний. Ще й в історію ввійдеш! – вона знову рушила до дверей і вже взялася за ручку. – Хоча… Хоча, судячи з усього прочитаного… Ти і тут в прольоті.
Двері за нею зачинилися. Віталій сидів за столом, тримаючи на ньому два кулаки, в одному з яких була флешка. Раптом він підняв їх і грюкнув обома по столу. Не так, зовсім не так уявляв він сьогоднішній вечір…
3
Коли Віталій повернувся, Тамара помітила, що чоловік не в гуморі. А він помітив, що вона помітила. Зазирнувши в холодильник, він нерухомо і задумливо дивився на пакунки та пластикові коробочки на полицях, аж поки не заграла противна мелодія.
– Зголоднів? – у дверях виникла Тамара в шовковій нічній сорочці вишневого кольору з оголеними плечима.
– Не знаю… Наче пізно вже, але з’їв би щось. А ще б випив коньяку! – рішуче сказав Віталій, підвівши погляд до шафки, де за напівпрозорими дверцятами виструнчилися різні пляшки.
– Нервуєш? – спитала Тамара, обіпершись одним плечем об стіну і переплівши руки під грудьми.
Віталій уважно глянув на дружину і вирішив не заперечувати. За стільки років вона пречудово вловлювала його настрої.
– Так. Зробили діагностику, познаходили купу проблем, кажуть, доведеться залишати машину на ремонт. Може, цілий тиждень буду без коня.
– Ааа… Та хіба ж це привід нервувати? Завтра вже виходить Синявський, його водій теж своє відгуляв, розберетеся, – вона поправила волосся і продовжила: – Знаю, що не любиш із водієм, але інколи можна. Он наш партнер, Шульц, літати боїться. Уперто їздить потягом, і не вмовляй! Завтра знову на Берлін проводжаємо. Теліпатиметься мало не добу. А міг би за кілька годин бути вдома. А на роботу і я тебе можу підвозити, тож не напружуйся. Чи щось серйозне?
Віталій дістав із холодильника почату палку салямі, а з шафки пляшку коньяку і знов уважно глянув на дружину, чи немає підтексту в її словах. Але Тамара так само стояла, підперши стіну, проста, прямолінійна, знайома, як власні нігті. Він пригадав сплески подружнього інтиму за останні кілька днів і подумав, що це для нього вона така звична, а чужий чоловік за бажання може відшукати в ній купу принад.
– Що так дивишся, нічний п’яничка? – не витримала його погляду й усміхнулася Тамара.
– Та ось усвідомив, що ти в мене ще ого-го, хоч і бабуся! «Вері сексі», як то кажуть! – промовив Віталій і підняв угору руки з ковбасою і пляшкою. – І ніякий я не п’яничка. Ви ж усі пили на іменинах, а я утримувався, бо за кермом. Келих вина за всі посиденьки. Маю право!
– Ну, пий-пий, – махнула рукою Тамара, підійшла, притулилася до чоловіка гарячими грудьми і коротко, але смачно поцілувала його в губи, – пий, жуй і приходь швиденько!
– Томо, ти мене лякаєш! – театрально промовив Віталій і взявся нарізати ковбасу.
Коли кроки дружини прошурхотіли коридором і затихли в спальні, він налив третину келиха коньяку і стоячи рвучко випив один раз, потім налив і випив знову, і лише після цього сів і кинув до рота пару кружалець ковбаси.
Коньяк швидко розлився по тілу теплою хвилею і зняв спазм його мозку, де все ще не вкладалася гра, учасником якої він опинився. Гра, де його використали із зав’язаними очима, а він, як пацан, повівся на «молоде тіло», подумав, що обрали саме його, бо він був чимось кращим за інших… Може, Жанна просто хотіла таким чином помститися тому кенту? Але ж як так можна з живою людиною?! І годі б один раз переспати задля помсти чи пару разів, але так довго?!
Спазм знявся, і думки, які колотили десятком молоточків у голові всю дорогу від ресторану, поки він кружляв містом, щоб заспокоїтися, попливли більш розмірено. Гнів перетворився на відразу, коли усвідомлюєш обман і бридко згадувати ситуації, в яких ти був щирим, а тебе, виявляється, юзали[15]. Адже він думав, у них стосунки… Проте в глибині душі Віталій знав, чому тоді піддався. Якщо Жанна обрала подібного, то він у ній побачив діаметрально протилежне до Лілі. Виходить, у кожного з них майже два роки була власна причина залишатися разом? І кожен смакував своє: один – щоб забути, друга – щоб не забувати?
Віталій зробив іще один ковток пекучої рідини, залишив на столі відкриту пляшку, нарізану на дощечці ковбасу та брудний бокал, роздягнувся прямо на кухні, покидавши одяг на стілець, а шкарпетки додолу, переступив їх і рішуче рушив до спальні.
15
Використовували (з англ.).