Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика.
- Автор: Андрушко П. П., Стрижевська А. А.
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Юрисконсульт
- ISBN: 966-2968-07-5
- Жанр: право
Электронная книга - «Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика.». Краткое содержание книги:
Розрахований на студентів, аспірантів та викладачів юридичних факультетів вищих навчальних закладів, науковців, суддів, працівників правозастосовних органів, юристів-практиків.
З урахуванням вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку, що суд передчасно, без належної перевірки зазначених обставин справи зробив висновок про доведеність вини С. у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 364 і ч. 2 ст. 367 КК.
Тому при новому розгляді справи суду необхідно ретельно перевірити вищевказані обставини і дати їм належну юридичну оцінку, на підставі добутих доказів вирішити питання про винність або невинність С. у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 364 і ч. 2 ст. 367 КК.
Як вбачається із ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, судова палата у кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області, визнаючи С. винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 222, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 367 КК, своє рішення мотивувала тим, що С., будучи службовою особою (Головою правління ВАТ «Д», засновником і фактичним керівником ТОВ «М»), з метою отримання кредиту від імені зазначеного ВАТ «Д» уклав угоду із ТОВ «М» про співробітництво, а згодом виступив поручителем від імені ВАТ у договорі про виконання зобов'язань позичальником ТОВ «М» перед кредитором АППБ «А». При цьому надання завідомо неправдивої інформації кредитору з метою одержання кредиту виявилось, на думку суду, у тому, що С., достовірно знаючи про те, що всі активи ВАТ «Д» з 22 листопада 1999 р. перебувають у податковій заставі, вніс у кредитний договір будівлю лісопильно-деревообробного цеху ТОВ «Д», загальною вартістю 1580102 грн., як таку, що знаходиться у його власності, не є предметом застави за іншими зобов'язаннями, під забороною не перебуває та має право застави. За таких обставин дії С., пов'язані із наданням ним кредитору завідомо неправдивої інформації про те, що майно, яке виступає предметом застави по кредитному договору, не перебуває у заставі за іншими зобов'язаннями (у тому числі податковими), вчинені з метою одержання кредиту, який був фактично отриманий у сумі 3 999 000 грн., правильно кваліфіковані судом за ч. 2 ст. 222 КК.
Разом з тим в мотивувальній частині аналізованої ухвали колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України звернула увагу на те, що «… визнаючи С. винним у службовому підробленні, суд не з'ясував, чи є в його діях ознаки злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК, оскільки за надання С. завідомо неправдивих відомостей при укладенні договорів застави майна… та договору купівлі-продажу…, суд визнав його винним за ст. 222 ч. 2 КК України». Отже, наводячи в ухвалі таке формулювання, колегія суддів фактично, як видається, поставила під сумнів можливість кваліфікації надання С. завідомо неправдивих відомостей при укладенні договору застави майна для одержання кредиту за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 222 та ч. 1 ст. 366 КК. Проте в даному разі колегія суддів Судової палати у кримінальних справах фактично не висловила своєї позиції з питання про правильність (неправильність) такої кваліфікації.
Статтею 222 КК передбачена відповідальність не за підроблення документів, які надаються зазначеним у диспозиції ч. 1 цієї статті кредиторам, а за надання таким кредиторам завідомо неправдивої інформації, яка може бути надана, і як правило надається, шляхом надання завідомо підроблених документів, тобто міститься у підроблених документах. Надання завідомо підроблених документів, які містять певну завідомо неправдиву інформацію, є використанням таких документів і може бути способом вчинення інших злочинів (наприклад, шахрайства, відповідальність за яке передбачена ст. 190 КК), в тому числі і злочину, передбаченого ст. 222 КК. У такому разі, якщо такі документи надаються службовою особою, яка вчинила їх підроблення, має місце реальна сукупність злочинів, тобто дії такої службової особи мають кваліфікуватися за відповідними частинами статей 366 та 222 КК. Якщо ж документи, в яких міститься завідомо неправдива інформація, надаються службовою особою суб'єкта господарської діяльності, яка їх не підробляла, її дії мають кваліфікуватися лише за відповідною частиною ст. 222 КК і додаткової кваліфікації за ч. 3 ст. 358 КК, на наш погляд, не потребують, оскільки фактичне використання службовою особою завідомо підроблених документів є різновидом надання завідомо неправдивої інформації кредиторам, зазначеним у диспозиції ч. 1 ст. 222 КК (органам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, банкам, іншим кредиторам).