Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика.
- Автор: Андрушко П. П., Стрижевська А. А.
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Юрисконсульт
- ISBN: 966-2968-07-5
- Жанр: право
Электронная книга - «Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика.». Краткое содержание книги:
Розрахований на студентів, аспірантів та викладачів юридичних факультетів вищих навчальних закладів, науковців, суддів, працівників правозастосовних органів, юристів-практиків.
Також С. 21 листопада 2001 року, знаючи про те, що всі активи ВАТ «Д» перебувають у податковій заставі, вніс у п. 12 договору купівлі-продажу від 21 грудня 2001 року, укладеного між ВАТ «Д» та ДП «С», завідомо неправдиві відомості, а саме, що відчужувані будівлі знаходяться у його повному господарському віданні, нікому іншому не продані, не подаровані, не заставлені, в спорі і під забороною не перебувають.
У період з 29 листопада 2000 року по 18 квітня 2001 року С., отримавши шахрайським способом в Івано-Франківській ОД АППБ «Аваль» банківський кредит у сумі 3999 тис. грн., виступивши поручителем від імені ВАТ «Д» та зобов'язавшись перед кредитором відповідати за виконання позичальником ТОВ «М» зобов'язань позики згідно з кредитною угодою від 28 листопада 2000 року, будучи зацікавленим у виконанні зобов'язань та поверненні суми кредиту і відсотків за користування кредитом, він, як голова правління ВАТ «Д», зловживаючи своїм службовим становищем, всупереч інтересам служби, в порушення вимог ст. 8, 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року, без письмової згоди з податковим органом відчужив відповідно до договору купівлі-продажу від 21 грудня 2001 року, укладеного між продавцем ВАТ «Д», від імені якого виступив С., та покупцем ДП «С», чотири об'єкти ВАТ «Д», які перебували у податковій заставі, і своїми неправомірними діями завдав державним інтересам тяжких наслідків, оскільки на момент реалізації майна сума недоїмки по платежах до бюджету ВАТ «Д» становила 82 445,81 грн., а не сплачена пеня 7131,82 грн.
Крім того, відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» С., будучи відповідальним за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фінансування усіх господарських операцій у первинних документах, як службова особа, неналежно викопуючи свої службові обов'язки, не вжив заходів до своєчасного відображення проведеної господарської операції по відчуженню майна ВАТ «Д» у бухгалтерських документах підприємства та в податкових деклараціях по ПДВ за грудень 2001 року та січень 2002 року, у зв'язку з чим до підприємства було застосовано штрафні санкції в сумі 17 679,20 грн., що спричинило інтересам юридичної особи ВАТ «Д» тяжкі наслідки.
Розглянувши справу в касаційному порядку, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України зазначила, що суд, визнаючи винним С. у службовому підробленні, зловживанні службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки, та у службовій недбалості, яка спричинила тяжкі наслідки, тобто у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 364 і ч. 2 ст. 367 КК, не виконав вимог закону про всебічне і повне дослідження всіх обставин справи. Колегія суддів зазначила, що безпідставними і не підтвердженими доказами є твердження у вироку, що внаслідок зловживання службовим становищем С. ВАТ «Д» спричинено тяжкі наслідки, не конкретизовано в чому вони виявилися. Крім того, інкримінований йому склад злочину характеризується спеціальними ознаками: використання службового становища всупереч інтересам служби і вчинення таких дій з корисливих мотивів.
Проте внаслідок поверхового розгляду справи суд не звернув уваги на пояснення С. про те, що на час обрання його головою правління ВАТ «Д» банківські рахунки цього підприємства були заблоковані через велику заборгованість перед бюджетом, внаслідок чого виробництво було фактично зупинено, і він саме в інтересах служби, оскільки на нього як на голову правління було покладено функції з організації діяльності підприємства, створив ТОВ «М» для здійснення господарської діяльності. Тобто С., навпаки, намагався уникнути негативних наслідків для ввіреного йому підприємства. Як вбачається з матеріалів справи, ніякої власної користі внаслідок своїх дій С. не отримав.
Визнаючи С. винним у службовому підробленні, суд не з'ясував, чи є в його діях ознаки злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК, оскільки за надання С. завідомо неправдивих відомостей при укладенні договорів застави майна від 28 листопада 2000 року та договору купівлі-продажу від 21 грудня 2001 року суд визнав його винним за ч. 2 ст. 222 КК.
Обґрунтовуючи свій висновок про доведеність вини С. у службовій недбалості, тобто у неналежному виконанні ним своїх службових обов'язків, що спричинило тяжкі наслідки, суд обмежився переліченням доказів і ретельно їх не проаналізував, не з'ясував, чи звертався власник підприємства ВАТ «Д» із заявою до суду або прокуратури про відшкодування заподіяних підприємству матеріальних збитків і в чому вони полягали, чи обґрунтовано було застосовано до підприємства штрафні санкції.