Янові скарби

Коли завиднілася головна гавань, поліційний катер, що супроводив їх, дав кілька довгих владних гудків. Судна обігнули східний мол і попрямували повз великі пароплави до низенької пристані в дальньому кінці порту. Набережну тут оточили озброєні полісмени, а до самої пристані було підігнано поліцейські автомобілі та криту машину з броньованими дверима. Така незвичайна активність поліції зібрала юрбу цікавих — портових робітників, жінок в гарних голландських національних убраннях — в білих накрохмалених чепчиках та пречудових мереживних хусточках, пасажирів з пароплава, людей, що поверталися додому з роботи. Вони зацікавлено дивилися на караван суден, що обережно підходили до причалу — два поліційних катери, невеличке судно під англійським прапором і типова голландська баржа.

Коли поліція ступила на палубу «Двох братів» і четверо скуйовджених людей по одному вилізли з трюму, по юрбі цікавих перебіг гомін: всі збуджено висловлювали різні здогади. Затриманих швидко повели до поліційних автомобілів, які одразу ж рушили від пристані і, прямуючи з місто, зникли серед портових складів. Але гомін враз стих, і вкрай здивований натовп завмер у мовчанні, коли велика крита машина задки під'їхала до причалу і офіцери з поліційних катерів одну за одною почали виносити каструлі, наповнені блискучими коштовностями, що вигравали всіма барвами в сонячних променях. Обережно, намагаючись не розсипати й не упустити у воду жодної речі, вони передавали дорогоцінний вантаж поліцейським на набережній.

Нарешті вивантаження було закінчено, і важкі двері критої машини зачинилися, сховавши за собою давно втрачені, а тепер знайдені скарби. Тільки-но машина повільно рушила з місця, натовп почав розходитись, і невдовзі на набережній зосталося всього кілька туристів.

З-поміж складів виїхав полісмен на мотоциклі, зупинився біля поліційних катерів і зійшов з машини. Вийнявши з кишені пакет, він передав його офіцерові, який стояв поруч Майкла.

Джіл і Керол стежили за всім з палуби великої чорної баржі.

— Це посильний, — сказала Джіл. — Він дуже схожий на тих, що приїздять до татка. Цікаво, що він привіз?

Поліцейський офіцер піднявся з катера на набережну і допоміг Майклові вибратися услід за ним. Потім поманив пальцем Пітера і Віллема з «Норця», і вони теж зійшли на берег. Дівчатка стрибнули з баржі і підбігли до них.

Офіцер швидко заговорив з Віллемом по-голландськи, а той відразу переклав його слова товаришам.

— Він каже, що ви будете потрібні поліції для слідства. Воно триватиме кілька днів, а може, й цілий тиждень. Житимете в готелі на набережній як гості голландського уряду. До речі, це дуже гарний готель, я його знаю.

— Чудово! — вигукнув Майкл.

— Він каже, що ви можете зараз пакувати свої речі, а потім за вами під'їдуть машини.

— А ти хіба не поїдеш з нами, Віллеме? — розчаровано спитала Джіл.