Забуті історії міст: як багатство та культурний розвиток здобуваються толерантністю

До Ісфахана вторглася армія афганців під проводом Махмуда, сина-психопата Міра Вайса. У лютому 1725 р. Махмуд власноруч винищив усіх чоловіків роду Сефевідів. Злиденне становище тривало, оскільки після цього турки вторглися до Східної Персії. Під час війн турків та афганців за владу багато хто з місцевих жителів потрапив у рабство. Вірмени Джульфи тікали закордон і організували спільноти в Індії, Росії та Європі. Прохід торгових караванів Ісфаханом припинився. У 1726 р. було страчено останнього правителя династії Сефевідів, султана Хусейна. Столиця перемістилася з Ісфахана до Мешхеда.

До середини XVIII ст. Ісфахан майже спорожнів. Там мешкало лише п’ятдесят тисяч осіб, тоді як за часів розквіту міста його населення перевищувало півмільйона. Епоха величі Ісфахана тривала 124 роки. Крах влади, до якого призвела її розбещеність, став повчальним прикладом, що ввійшов до шкільних підручників з історії. Ісфахан був зруйнований через занепад правителів, що добровільно відсторонилися від його життя, дозволивши, щоб усі рішення зосередилися у руках нещадних придворних змовників. Ці чиновники та радники перевели увагу з проблем державних на втручання в справи етнічних меншин, які почали розділяти між собою та притискати. В Ісфахані сталося те ж саме, що колись в Александрії: розмежування суспільства на класи, а надати привілеї можна було лише тому прошарку осіб, що мали спільне з правителем етнічне походження і одне віросповідання.

Торгові стосунки Персії із закордоном погіршилися. Афганські правителі, що прийшли до влади після Сефевідів, виявилися непоступливими переговірниками. Європейці, насамперед голландці, припинили торгівлю з ними майже повністю. Зі своїм блиском, величчю і розмаїттям культур славетний Ісфахан залишився ще одною втраченою можливістю в історії людства.

Процвітання, яке приносила торгівля з іноземними країнами, було більш стабільним в іншому місті, чиїх торговців і митців можна було зазвичай зустріти на вулицях Ісфахана. Це місто розділяло любов персів до тюльпанів.