Любові полум’я

Віола почала збиратися. Ненароком зачепила стос книг і альбомів. Один з них випав. Весільний… Підняла і розкрила. Вона. Така ще юна і він — зовсім хлопчина! «Тепер так рано не одружуються. І правильно роблять». А ось, він дивиться на неї із невдоволенням. Чому? Адже це — весілля. А… пригадала: шампанське з келиха лише відпила (горло боліло), а йому довелося бокал спустошити до дна. Не любить цей напій досі. Але вже тоді не міг приховати свого буркотливого характеру. Та Віолина наївна молодість сподівалася, що це минеться.

А ось, світлини з хрестин Орисі, їх любої донечки, Віолиного сонечка. Здається, що то було недавно. А вже майже п’ять літ минуло! Яка вона тут манюсюпусенька. І Андріян безмежно щасливий, цілує Віолу. Так хотів доню… І куди це все поділося? Чому десь дорогою літ розпорошилося це відчуття щастя?

З динаміків зазвучала арія Тоски. Віола заслухалася, а в її очах зблиснули сльозинки… Та за кілька хвилин мить жалю до себе опанувала і зазбиралася до колєжанки.

Катерина винаймала офіс у центрі міста. Без недоречних новомодних ремонтів, зайвої побутової техніки. Це було затишне, майже домашнє приміщення. Мало на меті не вводити людину в оману своїм блиском, а внести у її неспокійний світ дещицю умиротворення і гармонії. Налаштувати клієнта, чи то пак, пацієнта на відверту, щиру бесіду з професіоналом.

— Привіт, прима, — ніжно пригорнула до себе подругу Катя, коли та, засніжена, впустила в офіс морозний Дух.

— У мене повністю хвора голова! — замість привітання поскаржилася Віола.

— Ото вже мені новина! — зіронізувала психолог і посміхнулася. — Гільйотина чи таблетка аспірину?

Подруга Віоли була шанувальницею і послідовником, так званої, гештальт-терапії. Найсучаснішого методу вирішення проблем, закутого у просту квінтесенцію — «тут і зараз». Його основний аспект полягав в актуальності. Аналізуючи людину через п’ять сфер її життєдіяльності: фізичну, духовну, емоційну, раціональну і соціальну, створювався її цілісний образ. Тоді проблеми, що турбували вирішувалися значно простіше. Дякуючи цьому методу, Катя налагодила стосунки зі своєю мамою. До цього не могла здійснити зближення багато років поспіль! Завдяки йому також стала успішним практикуючим психологом.

— Каву будеш? Чи може чай?

— Давай чай, Катрусю, — здавалося байдуже кинула Віола, скидаючи куплену ще на гастролях у Канаді штучну, але ефектну шубу під леопарда.

Катрусею подруга ставала тоді, коли було дуже зле, або надто добре. Взагалі, Віола, як і будь-яка актриса, вміла приховувати поганий настрій на людях. Та, коли емоції зашкалювали, допомагали тільки бесіди з Катею. Вони завжди спілкувалися не як психолог і пацієнт, а як звичайні подруги.

— Як відсвяткували Андріанів День народження? — почала здалеку Катя.