Бгаґавад-ґіта
- Автор:
- Год: 1999
- Язык: украинский
- Год: Альманах «Зерна»
- Переводчик: Микола Ільницький
- Жанр: Древневосточная литература
Электронная книга - «Бгаґавад-ґіта». Краткое содержание книги:
Бгаґавад-Ґіта — або, в перекладі із санскриту, Пісня Господня — є найважливішою частиною давньоіндійського епосу, що називається Магабгарата. В Магабгараті описуються події приблизно 7-тисячолітньої давнини.
Бгаґавад-Ґіта — великий філософський твір, який для історії Індії мав приблизно таку ж роль, яку Новий Завіт — для країн європейської культури. В обох цих книгах з великою потужністю проголошено принцип Любові-Бгакті як основи духовного вдосконалювання людини. Бгаґавад-Ґіта також подає нам цілісне уявлення про фундаментальні питання філософії, зокрема, що таке людина, Бог, про сенс життя людини та принципи її еволюції.
Український поетичний переклад з санскриту Миколи Ільницького.
Бгаґавад-Ґіта — великий філософський твір, який для історії Індії мав приблизно таку ж роль, яку Новий Завіт — для країн європейської культури. В обох цих книгах з великою потужністю проголошено принцип Любові-Бгакті як основи духовного вдосконалювання людини. Бгаґавад-Ґіта також подає нам цілісне уявлення про фундаментальні питання філософії, зокрема, що таке людина, Бог, про сенс життя людини та принципи її еволюції.
Український поетичний переклад з санскриту Миколи Ільницького.
Перейти на страницу:
11. Бо серцем, і розумом, і почуттями, і тілом
Очиститись може, як може очиститись ділом.
12. Хто дії плоди відкидає — Господній обранець,
Хто тільки плоди виглядає — нещасний їх бранець.
13. Не відає Атман мети ні в ділах, ні в мовчанні,
Він завжди щасливий у городі дев’ятибрамнім.
14. Всевишній не творить ні діла, ні плоду, ні роду,
Нічим не втручається у споконвічну природу.
15. Для нього одно — що гріховна душа, що побожна:
Невідання мла засліпити людину спроможна.
16. Хто ж волею Господа морок знанням переможе,
На того зійде, наче сонце, просвітлення Боже.
17. Хто в Богу себе усвідомить, утвердиться в ньому,
Розвіє гріхи і повернеться в світ цей потому.
18. Однаково дивиться мудрий на мавпу, брамина,
На пса і на того, хто варить у горщику псину.
19. Лиш той на землі подолав зваби марного світу,
Хто душу свою врівноважив, для брагмо відкриту.
20. Даремно радіти удачі, впадати у тугу,
Даремно страждати, долаючи серця недугу.
21. Хто в Богові щастя знайшов, вже ні холод, ні спрага
Не мучать його: він досягне найвищого блага.
22. Утіха тілесна до лиха веде, Каунтея,
Миттєва ця втіха, мудрець не насититься нею.
23. Кому — ще від тіла не вільному — вирватись вдасться
Від голосу пристрасті й гніву — той звідає щастя.
24. Хто в собі щасливий, хто духом своїм осяянний,
Той сутність збагнув, той наблизивсь до брагмонірвани.
25. Той брагмо здобуде, хто мислі здолає гріховні,
Поборе подвійність, порине у сфери духовні.
26. Лиш той, чиї мислі ні гнівом, ні хіттю не скуті,
Хто Богові відданий, — той лиш наблизивсь до суті.
27. Хто в себе заглибивсь і погляд спинив на міжбрів’ї,
Крізь ніздрі вдихаючи і видихаючи рівно, —
28. Приборкає розум і серце, чуття переборе,
Здобуде свободу, забуде про страх і про горе.
29. Пізнавши мене, неподільного світу владику,
Здобудеш навіки ти радість блаженства велику».
Перейти на страницу: