Оповіданняі - Збірка

— От і гаразд!

— Ти б кинув це діло! Вигадай щось краще.

— Незле б, але я дурний.

А й справді, розумні діти здирством не займаються. Якщо брати забагато, тебе боятимуться й обминатимуть, тоді взагалі нічого не одержиш. А якщо нажаліється хтось, то й відберуть назбиране.

В аеробусі, що йшов до школи, було людно, проте я спритно прослизнула в нього, ще й усілася. На наступній зупинці ввійшла старенька й зупинилася біля мене.

— Дитинко, чи не поступишся мені місцем? — І простягла срібну монетку. Я вдала, ніби нічого не чую. Такса є такса! Старенька неохоче витягла ще одну, я підвелася й привітно всміхнулася:

— Сідайте, прошу вас. Сідайте!

До школи я встигла вчасно. Першим уроком була історія.

— Почнемо, діти! З давнини засоби підтримки суспільної діяльності час від часу змінювалися. Для цього використовували релігію, владу, політичні доктрини, науку й таке інше. Але найкращий із засобів — гроші! Якщо порівняти суспільство з машиною, то гроші ніби мастило, а якщо з організмом — то ніби кров. Хто там куняє?! Навіть якщо тобі зрозуміло, однаково на уроці слід слухати уважно.

Вчитель лише зауважив хлопцеві на останній парті. А наступного разу, певно, оштрафує його. Вчитель повів далі:

— Безумовно, закони існують і тепер. Але, як відомо, хоч зараз і є в’язниці, та ніхто в них не сидить, хоч і є шибениці, проте нікого не страчують. У давнину люди прагнули розв’язувати справи на основі законів. Та це все одно, що пускати машину без мастила.

Вчитель перевів дух.

— Ви, певно, знаєте, що поліція не нехтує дрібними злочинцями. Звичайно, якщо поліцай отримає хабаря, він може й відпустити харцизника. Та якщо він так чинитиме постійно, то не досягне успіхів у роботі, не дістане підвищення й не займе становища, де хабарі більші. Так і прокурор. Перш ніж узяти хабаря від захисника, він має зважити, як це відіб’ється на його майбутньому. Серед прокурорів трапляються й такі, що задля скорішого підвищення самі дають хабарі адвокатам, аби процент злочинності зріс. А для підсудного це значить, що адвокатові треба дати більше. Одним словом, у наш час злочини зовсім невигідні.

Мені було нецікаво слухати такі дурниці. Проте я знала, що коли ловити ґав, учитель може стягти штраф.

— Але щоб кожен зрозумів, що порушувати закон невигідно, потрібен час.

Найскладніше було подолати розуміння хабаря як правопорушення. До речі, для ведення справи потрібні ще двоє людей. Хто вони? — вчитель звертався до мене.

— Один — суддя. Вислухавши прокурора й адвоката, він визначає розмір штрафу.

— Вірно. Неспроможного сплатити штраф чекає каторга, ба навіть смертна кара.

Та в економічно розвиненому суспільстві таких дурнів нема, тож ці поняття існують тільки на папері. Гаразд, а хто ж другий?

Я не могла відповісти. Я збиралася сьогодні в космоботанічний сад, тому й не довчила уроків.