Оповіданняі - Збірка
- Автор: Хосі Сін’їті
- Год: 1988
- Язык: украинский
- Переводчик: Ігор Дубінський
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Оповіданняі - Збірка». Краткое содержание книги:
В 1963 році в Японії виник Клуб японських письменників-фантастів, і Хосі став його першим президентом (1976—1977). В 1968 році він отримав премію Клубу японських письменників детективного жанру за твір «Скажений банк», а у 1998 — спеціальний приз в рамках конкурсу «Гран-прі японської наукової фантастики». Хосі написав понад тисячу творів, які увійшли в 20 томів, і став одним з найвідоміших письменників-фантастів Японії. Його оповідання друкувалися у «Всесвіті» в 1982, 1987, 1988, 1989, 1992, 2007 р.
Помер 30 грудня 1997 року
— Що ж, до скорого побачення!
Зубожілий аристократ Клей пішов дещо підбадьорений. Зовні він не скидався на злидаря, якому нічого заставити. І справді, невдовзі перед нами знову постав наш відвідувач.
— Я таки дещо роздобув, хоч і небагато, — заговорив він. — Цей ваш Уїлсон — досить похмура особа. Сподіваюся, цього вистачить?
Клей дістав із кишені сто фунтів.
— Гадаю, що так. Отже, йдеться про позичкову касу, де ви щойно побували.
— Цього рудого чоловічка?
— Саме так.
— То мені що, його пограбувати?
— Не кваптеся! Ви маєте справу з Холмсом! Мій гонорар за пораду занадто висо-
кий для таких невибагливих прийомів. Насамперед помістіть у газеті оголошення:
«Спілка рудих. Відкрито вакансію. Висока винагорода».
— Яка ще «Спілка рудих»?
— Пояснення — потім. З Уїлсоном ви вже познайомились. Покажіть йому оголошення й порадьте не проґавити нагоди. Запропонуйте свої послуги як заступника на час його відсутності. Якщо ж його руда чуприна — перука, запропонуйте найновіший засіб проти облисіння. В будь-якому випадку вдасться відволікти його днів на десять.
Домовтеся заздалегідь з кимось із приятелів щодо приміщення.
Клей аж у долоні сплеснув від захвату:
— Так-так, розумію! За його відсутності можна хазяйнувати в касі скільки хочеш.
Що ж, містере Холмс, задум справді чудовий. Сто фунтів — чималі грошики, але вони воздадуться сторицею. Чим швидше обертаються гроші, тим краще. Тож мерщій до діла!
Енергійно підвівшись, Клей рушив до дверей, але Холмс зупинив його:
— Стривайте-но! Якщо ладні викласти ще деяку суму, то в мене є дотепніший задум.
— От як? — затримався Клей.
— А втім, не наполягаю. Ми з Уотсоном цілком спроможні здійснити його й самі.
Чи не так? — Холмс несподівано обернувся до мене. Я підхопив його гру:
— Атож! Я й сам оце міркував, як би трохи розвіятися!
— У що ж обійдеться ваш незвичайний задум? — Клей невпевнено сягнув до кишені.
Холмс, упевнившись, що з клієнта можна витягти щось іще, відповів:
— Двісті фунтів.
Клей на мить завагався, але дістав гроші.
— От і чудово! Чим більші капіталовкладення, тим вищий прибуток! Якщо це правило викликає у вас сумнів, можу познайомити вас з таким собі Кейнсом… — Холмс миттю сховав усі триста фунтів до внутрішньої кишені.
— Ні, лекції з економіки залишмо до кращих часів. Отже, ваш план? — Клей явно непокоївся.
— Не хвилюйтеся, зараз усе поясню. Повернімося до нашої позичкової каси. Задня стіна будинку прилягає до Міського й приміського банку. Підкоп із сутерену позичкової каси приведе просто до підземного сховища банку. Гадаю, вам відомо, містере Клей, де більше грошей — у позичковій касі чи в банку.
— Ото ну! Ви просто чарівник, містере Холмс! Ваш задум вартий кожного пенса з тих двохсот фунтів, що я за нього виклав. Хутчій до роботи!..
Зраділий Клей зірвався з місця, та враз зупинився: в нього зродився якийсь сумнів:
— Стривайте, але ж при підкопі буде ціла гора землі. А де її подіти?
Холмс здивовано звів очі:
— Оце питаннячко!
— Перепрошую, але, схоже, вам доведеться повернути мої двісті фунтів.
— Та не кваптеся!.. Ви чули про чоловіка на ймення Едмон Дантес? Ув’язнений у підземеллі, він щодня, потай від наглядачів, копав підземний хід. І врешті-решт докопався до камери старого сусіди. Потім йому вдалося видобутися на волю, й він зажив слави як граф Монте-Крісто. Прочитайте, як він діяв, і зробіть так само.
Я зовсім розгубився, але Холмс, схоже, ніколи не втрачав самовладання. Ото голова! Клей повеселішав:
— Щиро вдячний за пораду, містере Холмс. Тепер честь мого стародавнього роду врятовано!
Він рушив до дверей, але Холмс знову окликнув його:
— Містере Клей, я б радив вам продовжити розмову. Чи не маєте ще три сотні?
Мені сяйнув просто фантастичний задум.
— Ні, мені досить і того, що ви запропонували.
— Що ж… А все ж радив би ризикнути…
— Дякую, але мушу відмовитись.
Клей вийшов. Холмс провів його поглядом і цмокнув язиком:
— От негідник! Пожалів триста фунтів!
— Ет, не побивайтеся! Адже триста фунтів усе-таки маємо!
— Воно так, але груба риба, як оця, трапляється не щодня. А знаєте, треба провчити його за скнарість. Триста фунтів мусять дістатися нам.
Я простяг руку до Холмса, що палав благородним гнівом:
— До речі, мало не забув. Не хочете поділитися?
— Поділитися? Справді, адже треба, щоб ви мовчали. На жаль, багато не можу запропонувати… — Холмс простягнув мені сто фунтів.