Оповіданняі - Збірка
- Автор: Хосі Сін’їті
- Год: 1988
- Язык: украинский
- Переводчик: Ігор Дубінський
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Оповіданняі - Збірка». Краткое содержание книги:
В 1963 році в Японії виник Клуб японських письменників-фантастів, і Хосі став його першим президентом (1976—1977). В 1968 році він отримав премію Клубу японських письменників детективного жанру за твір «Скажений банк», а у 1998 — спеціальний приз в рамках конкурсу «Гран-прі японської наукової фантастики». Хосі написав понад тисячу творів, які увійшли в 20 томів, і став одним з найвідоміших письменників-фантастів Японії. Його оповідання друкувалися у «Всесвіті» в 1982, 1987, 1988, 1989, 1992, 2007 р.
Помер 30 грудня 1997 року
Власті дали дозвіл, і фірми, що мали атомні електростанції, наввипередки стали укладати угоди. Мешканці села занепокоїлися, та їх заспокоїли: мовляв, для землі на найближчі кілька тисячоліть небезпеки ніякої, та й частку прибутків вони матимуть.
А крім усього, з міста до села негайно проклали чудове шосе. Тим шосе самоскиди привозили свинцеві контейнери, водії піднімали ляду, що закривала яму, й скидали вниз радіоактивні відходи.
З Міністерства закордонних справ і Управління збройних сил самозахисту привозили в сейфах непотрібні таємні папери й теж кидали до ями. Урядовці, що наглядали за цим, теревенили про гольф, а їхні підлеглі вкидали один по одному папери й базікали про гральні автомати.
Чи то яма була глибшою, ніж сподівалися, чи то внизу ширшала, але несхоже було, щоб вона колись заповнилась. А тим часом компанія по засипанню ями процвітала.
Вчені привозили рештки тварин, на яких робили досліди з вивчення інфекційних хвороб. Поліція й собі додавала трупи бездомних волоцюг. Виник задум відвести до ями стічні води: адже це куди зручніше й безпечніше, ніж зливати їх у море.
Яма запалила і мешканців міста: вони більше цікавилися роботою й перестала відкладати на чорний день. Усі прагнули на підприємство чи в торговельну фірму, а сміттярем уже ніхто бути не бажав. Та всі сподівалися, що й це, завдяки ямі, якось улаштується.
Дівчата, збираючись заміж, викидали в яму старі щоденники. Дехто вкидав до ями фотокартки колишніх коханих, перш ніж завести нових. Поліція знищувала в ямі фальшиві гроші, вилучені в злочинців. А злочинці й собі полегшено зітхали, коли позбувалися тут речових доказів.
Яма поглинала все, що б і хто в неї не кидав. Місто скидало в яму всі покидьки, аж помітно почистішали морська вода й повітря.
Якогось дня один робітник зварював нагорі арматуру в будинку, що самезводився. Потім присів перепочити. Аж раптом у нього над головою почулося:
— Гей, вилазь-но!
Він поглянув угору, але там розпросторилося тільки безкрає небо.
«Певно, вчулося!» — подумав будівельник і знову опустив голову.
А звідти, звідки чувся голос, упав мало не на нього камінчик. Але той не звернув на це уваги, милуючись містом, що день у день гарнішало.
© 1987 Ігор Дубінський (переклад українською мовою)
Голос за стіною
Скориставшись нагодою, чоловік придбав досить дешево квартиру.
— І сполучення зручне, та й платня помірна…
Квартира не дуже велика, та для одного цілком достатня. Однак звикнути до нової квартири перешкоджала одна обставина.
А саме — сусідка. 27—28-річна, небалакуча, чемна жінка; працює вона, схоже, в якійсь фірмі. Не можна сказати, що не приваблива, але й не красуня. Живе собі безтурботним життям.
Чоловікові життя таким не видавалось.
Як тільки наставала ніч, за стіною починалася балаканина. Скоріше за все, то вона зі своїм хлопцем базікають собі опівночі. Чоловік вагався.
— Невже будинок зведено на скору руку?
Зовні, та й усередині, будинок виглядав досить солідно збудованим. Зрештою, при такій платні за квартиру, можна заплющити очі й на те, що перегородки між квартирами затонкі. А були б вони ще тонкішими, можна було б, напевно, чути зміст розмови в сусідній квартирі. Однак чутно було тільки гомін, під який заснути неможливо.
— Хто ж може бути цей балакун?
Ні йдучи на роботу, ні повертаючися додому, чоловік не бачив, щоб хтось виходив чи заходив у сусідню квартиру. Напевно, цей тип уникає зустрічі з людьми.
Будь ласка, ваша справа, але ж ця балаканина серед ночі діє на нерви. Якби хоч музику ввімкнули — не так дратував би звук голосів.
Недосипання стало позначатися й на роботі.
Згодом чоловік узагалі почав страждати від безсоння, почувався виснаженим.
А якщо спробувати поговорити? Можна було б застосувати якісь звукоізоляційні матеріали з обох сторін стіни — і я б спокійно відпочивав і вони могли б скільки завгодно розмовляти.
Чоловік пройшов у кімнату, подзвонив у двері сусідки. Жінка відчинила.
— А, сусіде, будь ласка, проходьте.
— Вибачте, що я оце так…
Пройшовши в кімнату, чоловік сів на стілець. Жінка промовила:
— А я саме хотіла поговорити з вами.
— Ось як? Тож добре, що я завітав.
Чоловік зрадів: ну тепер можна буде спокійно домовитись.
— Мабуть, вас турбує, що відбувається вночі?