Як розмовляти з дівчатами на вечірках. Цинамон.Оповідання

Того дня місяць був уповні.

Був ясний ранок, коли дитина і тигр вийшли з кімнати разом. Грали цимбали, співали яскраві птахи, й Цинамон із тигром йшли до Рані і Раджа, які сиділи у тронній залі в оточенні слуг, котрі обмахували їх пальмовим гіллям. Тітка Рані сиділа в кутку і пила чай із незадоволеним виглядом.

— Вона вже може говорити? — запитала Рані.

— Чому ви не запитаєте в неї? — прогарчав тигр.

— Ти можеш говорити? — запитав Раджа у Цинамон.

Дівчина кивнула.

— Хм, — гмукнула тітка Рані. — Вона може говорити не більше, ніж облизати свою спину.

— Тш! — сказав Раджа тітці Рані.

— Я можу говорити, — сказала Цинамон. — Я думаю, я завжди могла.

— Чому ж ти тоді мовчала? — спитала мати.

— Вона й зараз не говорить, — пробурмотіла тітка Рані, трясучи пальцем, схожим на палицю. — Це тигр говорить за неї.

— Хтось може примусити цю жінку замовкнути? — запитав Раджа.

— Легше змусити їх говорити, ніж мовчати, — сказав тигр, поклавши край цій розмові.

І Цинамон сказала:

— Чому ні? Бо мені нічого було сказати.

— А тепер? — запитав батько.

— А тепер тигр розповів мені про джуглі, про базікання мавп і запах світанку, і смак місячного світла, і шум крил фламінго, коли зграя здіймається в повітря, — сказала вона. — І ось, що я хочу сказати: я іду разом з тигром.

— Ти не можеш цього зробити, — сказав Раджа. — Я забороняю.

— Складно, — сказала Цинамон, — заборонити тигрові щось, що він хоче.

І Раджа й Рані, трохи подумавши, погодились, що це так.